Сьогодні ти - мій червоний сигнал

Одне одного варті

Нарешті машина Техьона зупинилася неподалік від потрібного місця. Навколо панувала тиша, що наганяло хвилювання. Добре, що все йшло за планом. Витягнувши з багажника великий кейс із грошима, Кан оглянув територію, подумки повторюючи всі пункти плану. Коли хлопець переконався, що все йде так, як треба, він рушив прямо до великого занедбаного будівництва, де було тихо, як у труні. Хлопець стиснув зуби.

По дорозі він побачив автомобілі своїх знайомих, що були розставлені в потрібних місцях, де їх не було видно їхнім супротивникам. Хлопець шумно видихнув і рушив до входу, стискаючи в руці ручку кейсу з великою сумою грошей. Щоправда великою вона була для Бомгю і здавалася великою через велику кількість дрібних купюр. Але кейс привертав увагу, а значить, Те точно впустять. Біля дверей його зустріли два амбали, які одразу зупинили його.

— Хто такий? — грубо спитали його. - Що несеш?

— Я приніс гроші. Борг. Мені потрібен головний. - впевнено відповів Кан. - Проведіть мене до нього.

Здоров'яки переглянулись. Один із них кивнув і знову звернувся до хлопця.

— Покажи, що в кейсі. - сказав він, простягнувши руку.

Хлопець слухняно відкрив кейс і один здоровань почав перебирати купюри, шукаючи щось, крім грошей. Перевіряв на різну підслушку, мабуть. Але його пошуки не мали успіху і він швидко закрив валізу, скрививши носа. Він мовчки кивнув, давши Техьону зрозуміти, щоб він йшов за ним. Вони пройшли кілька порожніх і темних коридорів і нарешті дісталися невеликого кабінету.

У будівлі більше нікого не було, окрім їхнього головного, що сидів за старим столом та ще двох охоронців, крім тих, що були на вулиці. Це Техьон помітив одразу. Значить їх справді було п'ятеро. Головний був менший у плечах, ніж його охорона, але виглядав він надто пафосно.

— Хто ти такий? — спитав він. — Я щось не пригадую, щоби ти в мене займав гроші. Хоча обличчя знайоме.

— Мабуть, тому, що я й не займав у вас. Мій батько голова великої компанії. Можливо, бачили десь на білборді. Але не суть. - відповів Техьон. — Я друг Чхве Бомгю, який попросив мене віднести вам борг. Він зібрав, як ви просили.

— Та що ти? Невже він знайшов усю суму? — здивувався той, але хитро посміхнувся.

— Навіть трохи більше. - сказав Кан і поставив на стіл перед головним кейс. — Сума рівно на п'ять тисяч вон більша за потрібну.