Фелікс-хлопець,якого важко назвати звичайним,але й занадто особливим не можливо.Він у 11 классі,та немає ніякого інтересу до навчання,розуміння майбутнього і всього того,що повинні мати школярі його віку.Його єдині інтереси-цигарки,сон,прогулянки в навушниках,а краще вночі.Він не любить нові знайомства,та й взагалі людей.В школі його ніхто не знає і не помічає,в нього немає друзів,але вони йому і не потрібні ,він не вміє дружити і не хоче.
Ранок.
-Вже 8:36,Фелікс,ти чого досі не в школі!?-гучно й бурхливо кричить мати на нього зайшовши до його кімнати.
У відповідь хлопець підняв подушку і закрив нею вуха,щоб не чути знов цей галас.
-Я до кого звертаюсь?Кому говорю?!Хутко встав і пішов до школи,такий дорослий,а в голові нічого!...Ти що,знов палив у кімнаті?Ти обіцяв кинути,скільки можна?!-Ще гучніше почала сварити мати сина.
Фелікс доволі різко взяв подушку і з усіх сил кинув її на підлогу.
-Годі,я не збираюся йти до школи,годі горлапанити,тебе це не стосується,це моє діло,моє життя,в дитинстві не займалась мною,а зараз чому вирішила?Вже пізно,жіночка,ПІ-ЗДНО,це зрозуміло?Йди.
Мати нічого не сказавши, гучно зачинила двері кімнати і вийшла.
Фелікс був дуже не задоволений тим,що його підняли,він ліг спати о п'ятій ранку,гуляв в ночі,дивився на нічне небо з мільйонами палаючих зірок,які вже давно не існують..Але для нас досі палають.
-Гаразд,піду в цю срану школу,тільки щоб далі не слухати це все,дістала.
Він почав одягатись.З шафи дістав трохи м'яту білу,довгу кофту і чорні штани,зверху одягнув теплу куртку,тому що на вулиці тільки почалася весна,вже є сонечко,яке поки що не так сильно гріє,але б'є в обличчя людям.
Фелікс жив на п'ятому поверсі,тому зібравши рюкзак і одягнувши взуття вийшов у під'їзд і почав спускатись сходами до низу.Він спускався швидко і дивлячись у телефон,де обирав яку пісню зараз ввімкнути,щоб якось підняти настрій.Як тільки-но хлопець обрав пісню,він зіткнувся з кимось пліч-о-пліч випустивши з рук телефон і навушник.Фелікс не подивився на цю людину,він швидко підняв телефон,щоб подивитись чи все з ним добре і,на щастя,все обійшлося.
-Ой пробачте,я вас не побачив,так запізнювався у нову школу,залишив книгу вдома,біг щоб її забрати і не помітив вас,з вами все добре?-Юнак стояв і виправдовувався перед Феліксом дуже незграбно і навіть мило.
-Все добре,йди куди йшов.-Грубо відповів Фелікс,шукаючи навушник десь на сходах.
-Ви не це шукайте?-Спитав юнак тримаючи навушник в своїй руці.
-Це,віддайте.-простягнув руку Фелікс,досі не дивлячись на юнака ,щоб забрати те,що він шукав
Юнак засунув навушник собі в вухо,і почув тиху мелодію "Red lights"
-Оу,не думав що такий хлопець слухає таке-посміхнувшись сказав Юнак витягуючи з вуха навушник.
-Напевно коли впав інша пісня вімкнулась, я таке не слухаю,і взагалі не ваше діло,яке право ви маєте брати мої речі і щось з ними робити-з цими словами Фелікс вихопив з руки юнака навушник і продовжив дивитись у телефон.
-Вас навіть не цікавить хто я?-здивовано спитав юнак
-Ні,взагалі ні.
-Я так розумію ви тут живете,приємно познайомитись,я буду жити з вами в одному будинку)-сказав юнак, постукав хлопця по плечу і посміхнувшись,пішов геть.
