Фелікс нічого не сказавши юнаку, пішов до школи.Йти до школи йому було не далеко,хвилин десять і він як раз встигав на урок історії.Він не любив історію,як і всі інші предмети.Зайшовши до класу,його ніхто не помітив,не сказав "привіт",все як завжди,Феліксу не було образливо,він звик і взагалі цього не любить.
Він сидить сам,за п'ятою партою біля вікна,йому подобається,він сидить на уроках і тільки те і робить,що дивлячись у вікно, слухає музику,або переглядає щось в телефоні,йому нічого робити на уроках,вчитись?Навіть думки такої нема!Краще пограти одному в хрестики нолики,морській бій..та що небуть ,але не записувати урок або вчитись.Але сьогодні в нього настрій,щоб слухати музику і дивитись у вікно,не думаючи про щось конкретне,він просто дивитися у вікно і вслуховується в текст пісні.
-Фелікс!Фелікс!..Ти не чуєш?Феліікссс
Нарешті хлопець повернувся у реальний світ і зрозумів,що його кличе вчитель.
-Що я тільки но сказав?Повтори.
В цей момент хтось несподівано зайшов до класу.Це був брюнет у масці,високого зросту і гарної статури,він був одягнутий у чорне худі і сірі штани.Цей хлопець нагадав когось Феліксу.
-Ти запізднився,але нічого.Клас,це наш новенький!)Знайомтеся,це Хьонджин.Хьондин,сідай до...сідай до Фелікса,може хоча б ти змусиш його не дивитись зачаровано у вікно під час уроку,а слухати урок!
Хьонджин спустив маску з облича,посміхнувся і повільно пішов до парти Фелікса.
-Що за..як..Тільки мені так щастить у житті?..-Подумав Фелікс дивлячись на новенького,але не сказав це.
Хьонджин сів поруч з ним і розклав речі на парту.
-Хм..як дивно і класно водночас..Життя нас звело,ми живемо в одному будинку,тепер ходимо в одну школу і сидимо разом, хаха-дивлячись на Фелікса сказав хлопець.
-Мг,все сказав?Мене не чіпати.-сказав Фелікс повернувши голову у вікно і продовжив слухати музику.
Хьонджин почав штовхати лікоть хлопця,таким чином звати його.
-Я щось не зрозуміло сказав?Чи ти не розумієш українською?
-Чому ти не слухаєш урок?В нас єкзамени на носі,ти як сдавати будеш?На кого взагалі вчитися будеш?
-Я повторюю останній раз,НЕ ЧІ-ПАЙ МЕ-НЕ!
І далі урок пройшов мовчки.Хьонджин записував урок уважно слухаючи вчителя і інколи дискутувавши,а Фелікс дивився у вікно,але думав за цього новенького.Фелікс вперше думає про когось,раніше його люди не цікавили,вони всі гнилі,він впевнений,але сьогоднішній ранок,ця дивна зустріч та ще й новенький,не давали йому змоги не думати про нього,він просто з'явився у його житті,непрошений гість,так ще й тепер всі думки про нього.Йому це не подобалось.
Дзвінок.
Хьонджин почав збирати речі,і знов штовхнув Фелікса.
-Все розумію,але урок закінчився,чи ти тепер будеш весь день тут сидіти?
Фелікс нічого не сказавши,швидко зібрав речі і вийшов з класу.
На перерві всі хотіли познайомитись з новеньким,тому в одній частині коридору був доволі великий натовп,але в тому натовпі не було Фелікса.Він не збирався.Його не цікавило це.Він просто дивився в телефоні різні додатки.
Після закінчення шкільного дня,Фелікс пішов додому.По дорозі через навушники він почув далекий голос,який кричав його ім'я.Він не збирався знімати навушники і дивитись хто це,але хтось позаду вдарив його по плечу,тим самим зупинивши його.
-Ти не чуєш своє ім'я?Я тебе стільки разів кликав,ще й біг до тебе -Сказав трохи уривчасто через задишку, високий брюнет,поправляючи своє волосся.
-Навіщо ти це робиш?Я тобі полегчу життя,ми не станемо друзями,не намагайся.-Сказав Фелікс,і пішов далі.
-Я не простий хлопець,знай,якщо я чогось захочу,я отримаю,не хвилюйся.
-Ти мене не знаєш,такий впевнений у собі,молодець,але навіть не сподівайся.
-Побачимо.-Хлопець пішов за Феліксом і йшовши поруч з ним просто оглядав місцевість.
Погода була гарною,в цей день було особливо тепло,порівнюючи з іншими днями.Почало теплішати.
-Може прогуляємось трохи?-запропонував Хьонджин дивлячись на хлопця поруч
-Боже..один раз і ти відвалиш від мене-ледве погодившись сказав юнак.
-Гаразд-усміхаючись сказав брюнет і штовхнув плечем плече другого хлопця.
