Хлопці "добігли" до свого будинку і зупинились перед дверима.
Вони вдвох мовчали. Через якусь мить Фелікс сказав:
-Хьонджин..-тихо і дуже невпевнено сказав хлопець.
-так,Лі.
-Це..Що це було..-Дивлясись у землю сказав Лі.
-Ти не знаєш як це називається?-трохи усміхаючись сказав юнак.
-...Чому ти це зробив?Ми хлопці і..
-Ччч..Тільки не говори,що це "по гейські" ,ти дуже вміло відповідав на мої дії.
-Я не знаю,що зі мною було..Хьонджин..-Хотів продовжити Фелікс,але його перебили.
-Тобто ти хочеш сказати,що це помилка?Ти чорт забирай серйозно?!-Підвищуючи голос сказав Джинні.
-Я..Я не знаю що ти відчуваєш,і взагалі..Як це сталось..
Хьонджин різко штовхнув хлопця в груди,і Лі врізався спиною у стіну.Хьонджин підійшов і поставив руку біля голови хлопця.Юнак обережно підвів свою голову до обличча Лі.
-Ти серйозно це все зараз кажеш?-Дуже серйозно і суворо питав юнак.
Фелікс мовчав,йому стало страшно від вигляду хлопця який притиснув його до стіни,і знову так близько до нього..
-Відповідай!Ти жалкуєш?..-якийсь час він стояв просто дивлячись в очі хлопця.
-Тобто я,бігаю за ним як цуценя"Фелікс давай туди,Фелікс давай сюди,давай фільм.Футболку?на футболку,впустити до себе?звісно проходь!"А він не знає,що в його голові,і як це вийшло!Ти мене кинув, як маленьке кошеня на вулиці.А ти ще й питаєш"Я не знаю,що ти відчуваєш"!-Кричав Хьонджин.
Фелікс боявся.Він не міг дихати,кожне слово юнака він відчував на обличчі,кожен його вдих і видих.Його сердце ледь не покидало його тіло.Він просто дивився в його суворі очі .Він ніколи не бачив його таким,це було найстрашніше.Не знати,на що здібна людина.
-Що?Знов мовчиш?нема що сказати,так?Бо я правий!-Сказав хлопець й різко і грубо стиснув руку юнака.
-Від..Відпусти-промовив Лі і з його очей потекли сльози.
-Я не хочу більше тебе бачити!Зрозумів?Не хочу тебе бачити!-Крикнув Хван.
-Що..-Фелікс знов подивився в очі юнака,в його очах все плило через сльози,але він відчував кожне слово на собі..в середині..яке говорив Хван.
-Я не хочу більше тебе бачити!-Сказав Хьонджин і розвернувшись до дверей,швидко дістав ключі і зайшов у під'їзд.Один.
Фелікс стояв непорушно.Він плакав.Він не міг зупинитись.Його емоції стали не контрольовані після появи Хьонджина в його житті.Він повільно сповзав по стіні вниз,доки вже не сидів на сирій,холодній підлозі.Тільки з Хьонджином він щось відчував.Він помічав це,але не приділяв тому якогось значення.Але зараз,коли Хьонджин зробив дещо особливе в сірому,без емоцій житті Фелікса,в його голові змінилось сприйняття світу.Трохи,але змінилось.Фелікс дійсно не знав,чи відчуває щось Хьонджин до нього,можливо,то якась суперечка і він програв,а може він дійсно має почуття до нього..Він взагалі не очікував,що його поцілують..так ніжно..так пристрасно..так приємно..Фелікс досі відчував присмак солодких вуст Джинні,які він цілував..які він мав якусь мить,але ті самі губи нещодавно йому промовили болючі слова, "Я не хочу тебе більше бачити".Такі слова Фелікса давно не вбивали.Він розумів,що втратив когось особливого,того,хто так наполегливо намагався з ним подружитись..когось,хто не бачив в ньому недоліків і робив все заради нього.
Фелікс досі сидів на підлозі,він майже засинав,але через холод не зміг..Він вирішив піти до додому.Нажаль,не туди,де його чекали з зеленим чаем.
Хлопець обережно встав,дістав ключі з глибокої кишені і відкрив двері.Він обережно йшов по сходах,його заплакані очі майже нічого не бачили.Повільно дійшовши до квартири і вже майже засунувши ключі у двері він зупинився.Він спинився,щоб подумати про маму..Він сподівався,що вона спить і питань не буде,а на ранок..а на ранок то вже проблеми наступного дня.Поки він у глибокій тиші думав про це,він почув якийсь віддалений звук..Він був схоже..
