Фелікс сидів,дивлячись у свій телефон..Він взагалі не знав,що робити.Хлопця швидко охопила сильна паніка, Лі почав задихатися, хапаючи повітрямалими ривками.Спантеличений хлопець дивився по бокам, намагаючись припинити свою паніку,але вона зростала й надалі,вона не збиралась зупинятись,вона збиралась захопити слабке маленьке тіло й думки хлопця повністю.
Фелікс нервово тремтів, перебираючи пальці рук інколи сильно щипаючи свої ноги,намагаючись привести себе до тями..Але нічого не виходило. Фелікс один.Йому ніхто не допоможе.Він не знає,що йому робити з панікою,в нього це в перше..І це ще більше лякає.Ніби малюк, якого залишили без нагляду і в нього почалися коліки. Ніхто не прийде йому на допомогу.Ніхто не заспокоє Лі і обійнявши настільки сильно, наскільки тільки можливо,не скаже "я поруч"
***
Стоячи у ваній Хьонджин приймав гарячий душ.Він ледь був у розумі,думки заполонили голову юнака,не даючи змоги мислити розумно та раціонально..Він був не в собі.Намагаючись прийти до тями під струмом води,хлопцю неочікувано подзвонили. Хьонджин повільно вимкнув воду і своїми довгими вологими руками взяв телефон.На екрані телефону було написано:
"вихідний дзвінок від Ліксі"
-Чорт..-Промовив тихо Джинні, дивлячись на екран телефону.Він досі був не готовий до розмови з Феліксом,він знов боявся.."Боягуз боягуз боягуз", саме такі думки пролунали в голові хлопця.
Все ж таки нерішуче хлопець взяв слухавку.
-Ало..?-обережно спитав хлопець.Він знов почав нервувати,але він повинен був щось сказати. Він розумів,що не просто так йому подзвонили,знаючи Фелікса.
У відповідь Хьонджин почув далекі схліпи і тяжке дихання,він не міг зрозуміти,що відбувається по той бік телефону,він очами бігав по білій підлозі намагючись почути щось ще, окрім тяжкого дихання..Він чув тихий плач..
Хьонджин хутко одягнув милу піжаму, яка перша трапилась йому на очі,на вологе тіло і босоніж вибіг з квартири.Перед ним була вже знайома квартира,де жив його Дім,в якій знаходився Лі Фелікс,принаймні на це сподівався Хьонджин.
"Зараз гадаю не найкращий момент,щоб стукати у двері"швидко подумав Джинні і не витрачаючи час натиснув на ручку двері і відчинив її. "Я був правий"промовив Хван.
Хьонджин швидко зайшов до квартири і розглядаючи її,шукав знервованим поглядом Фелікса.
-Фелікс,ти де?-гучно питав Хьонджин швидко оглядаючи квартиру.
В тихій квартирі,з дальньої кімнати, можна було почути ледь чутні схлипи,тому Хьонджин одразу ж побіг туди.
Перед собою він побачив кімнату де безладу більше ніж самої кімнати,темно,майже нічого не видно,лише телефон на підлозі ледве освітлював кімнату. Але головне,він побачив хлопчика,який піджавши під себе ноги гойдався вперед-назад..вперед-назад дивлячись в одну точку у сльозах.Так страшно бачити,що перед тобою дорога тобі людина в такому стані,і ти не знаєш,чи можеш їй допомогти..твоя людина в небезпеці.
Хьонджин підбіг до хлопця і торкнувся його тремтячого коліна.
