Хлопець так і стояв у парку,дивлячись у різні боки, інколи поглядаючи на небо з зірками
"Воно сьогодні особливо гарне" сказав в думках юнак,але для нього яскраві зірки завжди були особливо гарними..
З неба капнула крапля дощу,яка впала на голову Фелікса.Все відбувалось так швидко для свідомості Лі,що ледве отямившись, він стояв непорушно під теплою весняною зливою. Він промок під теплими краплями дощу і темні речі на хлопцеві прилипли до його тіла. Краплі падали на асфальт дуже швидко і голосно так,що в вухах хлопця був лише цей звук.В цей момент той звук крапель його не заспокоював,як це було завжди,він дратував його,виводив з розуму і спокою,якого намагався додтримуватись весь цей час Фелікс..Чи то не дощ викликав такі емоції?..
Ця лють всередині хлопця тільки зростала і в одну мить хлопець неначе пес,який побачив кішку зірвався з місця і побіг в бік свого будинку. Він біг так швидко,так голосно,неначе щось його підганяло..Думки в голові теж не зупинялись,їх було все більше і більше,напевно саме вони так зірвали хлопця з місця у парку..Лі біг марафон,в якому був лише один суперник...Його думки.
Хлопець забіг до під'їзду,в нього була задишка,він геть не міг нормально вдихнути нового повітря у повні груди,заспокоїти своє сердцебиття.
Хлопець повільно підіймався сходами наверх..Він дивився на квартиру,на дім..в якому ще декілька годин тому обіймав Хьонджина,де він думав,що все вирішилось,що все буде гаразд,Хьонджин його,а він Хьонджина..Але ні,здається це тільки початок. Хлопець зайшов у свою квартиру.Він не вважав це домом..це квартира.Дім,це квартира навпроти.
В квартирі стояла тиша,яку порушив Фелікс ввімкнувши світло на кухні..
-Є хто?-спитав хлопець,чекаючи на відповідь.
Тиша..
-Аууу,є хто небудь?-ще раз запитав юнак.
Знов тиша.
-Це на щастя..-сказав собі під ніс хлопець і обережно підійшов до тумби зі столовими приладами.
Він обережно і зі скрипом відкрив її і дістав гострий,новий ніж. Він тримав ніж,оглядаючи його з усіх боків,він знав,що хоче зробити,і не хотів зупинятись.
"Самогубство-це навмисне позбавлення себе життя.Жахливий акт. Але,на жаль,явище пересічне.Кожні 40 секунд один з нас вбиває себе..Це один мільйон людей на рік..Можливо ви знаете людей які хотіли або вбили себе¿Можливо ви намагались здійснити самогубство?"
Фелікс тримав ніж,дивлячись на свою ліву руку.Він вже уявляв як буде це робити.Витончені лінії на витонченій руці хлопця,ось,що бачив Фелікс в думках.Але це, йому було не страшно. Йому було страшно те,що він це спокійно сприймав..це страшніше за самі дії.
Він обережно приклав ніж до руки,а потім провів рукою вправо..З'явилася невинна рана..Свіжа рана,з якої ледве почала литись червона,рідка кров.Але це тільки початок. Він робив поріз один за другим не зупиняючись,не зменшуючи темп.Ніби він тренується на манекені зовсім не жалуючи ані сантиметра свого тендітного і ніжного тіла..
Чи була біль..?Так,була,всередині..там де сердце,хоча..
