Фелікс плакав на своєму ліжку. Це так боляче..Бачити кохану людину,яка цілує іншу..Чому саме з ним так поступили..Чому ?чому ?чому ?чому?...
Він чітко бачив перед очима як жіночі вуста торкаються вуст його хлопчика..чи вже не його..Як вона вцілому його торкалася...Як вона називала його "Милий"...милий?..милий..
Але дивно те,що ще нещодавно Ліса говорила йому,що він їй подобається..отже вона збрехала?О Боже..навіть вона йому збрехала про почуття і напевно також хотіла погратись мною..Може Хьонджин також грав зі мною?і все,що відбувалося..сценарій і розіграш?Мені чекати,що коли я прийду до школи то з мене почнуть сміятись і тикати пальцем..?О Боже..Невже він як всі..Невже я завжди маю невдачі у людях?
Невже слова"Кохаю тебе,Ліксі" були фальшиві..?О Боже ні ні ні..тільки не це..
Фелікс не хотів вірити,що людина яку він кохав більше життя могла з ним так обійтися..Він хотів вірити,що це сон,або помилка..Все вирішиться..Але серце не давало спокою думкам.
***
-Ти кончена..-мовив Хьонджин і пішов у бік сходів. Хьонджин біг у парк в надії побачити там свого Фелікса. Обшукуючи парк Хван підходив до багатьох незнайомих людей,плутаючи їх з Лі. Він три рази обійшов парк,але так й не зустрів свого хлопчика..
"Ліксі,сподіваюся..ти вдома"
Хьонджин швидко побіг додому. Тремтячими руками юнак дістав ключи і забігав на все вищій поверх минаючи сходами. Перший поверх..другий..п'ятий.. Захеканий юнак вже стоїть перед дверима Лі Фелікса. Хлопчика,якого так кохав Хван.
"Як підібрати слова,щоб він мене вислухав?"-подумав Хьонджин.
"Та ні,краще говорити все як є і як я думаю..Я так не хочу повторювати помилки.."
Хьонджин повільно підійшов до дверей і затримав руку у повітрі..він глибоко вдихнув,а тоді гучно постукав рукою до дверей декілька разів,очікуючи на відповідь.
***
У двері постукали. Фелікс підняв голову,але не вставав,щоб відчинити..
"Байдуже хто там..Я не хочу нікого бачити"
У двері знов почувся стукіт.
Фелікс неохоче встав і повільно пішов до дверей. Відкривши замок,він обережно відкрив двері.
-Фелікс..-мовив Хьонджин-вислухай,я тебе благаю.
-Нам нема про що говорити. Бажаю гарного майбутнього з Лісою.
-Ти навіть не хочеш вислухати мене..
-Ти правий,я не хочу слухати твої виправдання. А ще,я не хочу бачити тебе!
-Зіронька..не роби нам обидвим боляче,вислухай.
-Зіронька..?-спитав Фелікс, дивлячись у очі Хвана..Це слово його добило..Вбило всередині все живе,що тільки залишилося.
-Так..для мене ти моя зіронька..Ти настільки цікавишся зірками,що божеволієш від них..Я божеволію від тебе,ти моя зіронька.
