Після всіх спогадів,які згадував Фелікс,він пішов до школи.Він запізнився на два уроки,він засидівся у спогадах..Потрапив в інший світ,з такими ж подіями. Знов сівши на своє місце,яке він не змінює вже більше двох років,він дивився додаток на телефоні,щоб відволіктись від постійних думок.Але одна думка всеодно не давала спокою..Що Хьонджина нема.Він знов не прийшов до школи..Це дивно. Зразковий учень,якій міг би вести уроки цікавіше за вчителя,який завжди слухав урок більше всіх..не прийшов.
Урок закінчився.Фелікс вийшов з кабінету в навушниках,продовжуючи слухати програму.Несподівано до нього підійшла дівчинка.
-Ем..Привіт..Як справи?-Нерішуче спитала дівчинка.
-Знайомі?-Знявши один навушник спитав хлопець.
-Не зовсім,ми однокласники..Слухай,а де Хьонджин?Його другий день нема.
-Ти за нього..не знаю,де твій Хьонджин-Сказав Фелікс відчуваючи біль у грудях.Він сам не знає і хотів би дізнатись.
-Ну ви ж друзі,думала,що він казав.
-А..друзі..так,друзі..Але він мене ігнорує-Відповів Лі.Частково це була правда.Фелікс не бачив і не спілкувався з тої ночі з Хьонджином.Можливо Хван його ігнорує??
-Ти дзвонив йому?-спитала однокласниця.
-..в мене нема його номеру телефону-промовив Лі й сам усвідомив,що в нього нема навіть його номеру телефону.Він повністю відірваний від Хьонджина.Але й телефон поряд з ним не потрібен був,вони майже весь час були разом,тому й в голову це не приходило..
-Ну добре тоді,бувай.-сказала дівчинка і пішла геть.
Шкільний день закінчився швидко,бо в цей день відмінили останні два уроки.Фелікс самотньо йшов додому.Після тієї останьої розмови Фелікс думав тільки про Хьонджина,він не міг його відпустити,не міг забути хоча б на годинку,не міг не перейматись через його стан,не міг не міркувати,що б було,якби він не сказав ті слова..все було б по іншому.
Йшли дні..Кожну ніч Фелікс приходив у парк і сидів на тій самій лавці,у тих самих думках, які були після того вечора.Він був прив'язаний до Хьонджина, ніби він його тримав на невидимій нитці і не збирався її обривати.
Через декілька днів ,Фелікс почав спілкуватись з тією однокласницею.Він не знав,чи вона справді цікавилась ним,чи то просто хотіла бути ближче до Хьонджина.Але Феліксу потрібно було відволікатись,бо його думки не давали йому спокою..Він не міг спати,їсти,робити щось серйозне з думками про чарівного хлопця який увірвався у життя Лі.
Та однокласниця була з ним дуже мила,й декілька разів фліртувала з Лі,але йому було всеодно..в його думах був лише Хьонджин,Джинні,Хван,він не звертав уваги на її манеру спілкування,він відволікався.
Пройшла неділя з останьої розмови хлопців. Після школи Фелікс пішов додому,і стоячи на своєму поверсі він вирішив знов постукати у двері Хьонджина."Може відкриє?Може нарешті ми поговоримо?" З цими думками Фелікс підійшов до дверей.Тримаючи руку,щоб постукати, він різко зупиняється. Його сердце завмирає
"Якщо не відчинить??А якщо прожене й навіть не захоче слухати?А якщо.."Багато думок було у голові Фелікса,через що той не міг рухатись і дуже важко дихав.Хлопець опустив руку.
-Краще не буду..я можу зробити ще гірше.-сказав тихо Фелікс і повернувшись до своєї квартири,він зайшов у неї.
