-Хьонджин..
Фелікс уважно дивився в темні очі Хьонджина і тремтів..Він не знав які. слова підібрати,щоб не було як у той раз..щоб знов не втратити Хьонджина..Але вже назавжди.
-Ти не тверезий,Хьонджин..-Сказав Фелікс і обережно поклав руку на груди хлопця навпроти.
Хьонджин різко прибрав руку хлопця і промовив:
-Прошу тебе,просто дай відповідь..
-Дай свій номер телефону,і ми завтра на тверезу голову все вирішимо..Хьонджин..Чуєш?Вирішимо-обережно казав Фелікс дістаючи телефон з кишені.
-Записуй-даючи телефон у міцні руки Хьонджина сказав Лі.
Хьонджин не сказавши ні слова,взяв тремтячими руками телефон Лі і ледве попадаючи по цифрам,набрав свій номер.Записавши себе,Хьонджин протягнув телефон хлопцю і розвернувшись пішов геть.
-Ей,Хьонджин..-Сказав Фелікс зробивши крок вперед,але його щось зупинило і він просто дивився як все далі і далі йшов хлопець. Він досі був у шоці,що він підійшов..Він дійсно не мав гадки,що все вийде саме так.
-Якби ти тільки знав,що я зараз відчуваю..Ми б зрозуміли один одного..
Фелікс пішов до дому в роздумах.Зайшовши в темну квартиру,зненацька вмикається світло і перед хлопцем стоїть незадоволена матір.
-Знов пізно.-З незадоволеним обличчям сказала жінка.
-І як тобі не набридає постійно гавкати на мене?-спитав хлопець стоячи у коридорі.Йому явно було не до сварок з мамою.
-Де був?
-У парку,а що?
-Ось туди і повертайся.Сьогодні ти ночуєш не вдома.Задовбав,ночує десь не зрозуміло де,а потім приходить додому коли треба,роблячи вигляд що нічого особливого не сталося.Ти зрозумів?-сказала суворим голосом жінка.
-Гаразд.
Хлопець мовчки вийшов з дому у під'їзд.
Так,в нього була думка піти до Хьонджина,але він був впевнений,що як у перший раз не буде,його проженуть і це ще більше погіршить ситуацію,яка зараз взагалі не в найкращому стані.
Хлопець вийшов з під'їзду на вулицю.На нього світив єдиний вуличний ліхтар,який освітлював темну нічну вулицю.Фелікс дивився на небо думаючи,що йому робити,куди йти.Знов багато думок до яких ніби нема рішень і їх ніколи не знайти,вони десь під землею, під ключем у скрині,який має лише Хьонджин.. Він так хотів скоріше з ним поговорити,але не міг..він знов не міг зібрати всі думки,щоб обговорити це.Він хотів потонути в обіймах великого хлопця і не випускати його до кінця життя.
"Сумувати-це одне...розумієш,було б добре якщо б зараз людина була тут,а в моєму випадку це..це страждання"
