Хлопці сиділи на нудних уроках. Фелікс увімкнув якийсь новий додаток і дивився його у телефоні,а Хьонджин слухав урок. Продзвенів останній дзвоник,який означав,що уроки на сьогодні закінчились.
-Все ж таки підемо до Ліси?-спитав Хьонджин.
-Так,цікаво,що вона від нас хоче.
-Тобто вона тобі цікава?
-Хьонджиин~-сказав Фелікс сміючись.
-Та все все,я знаю,що ти кохаєш тільки мене.
-А ти мене?
-Я теж тебе кохаю!
Хлопці сміючись йшли до чорного виходу школи. Дійшовши до місця, вони стали чекати. Ліса не приходила 5 хвилин,10..15 хвилин.
-Може вона не прийде?вона нас обдурила-незадоволено мовив Хьонджин. Йому не дуже подобалось це спілкування Фелікса з дівчиною,якісь незрозумілі зустрічі,тощо.
-Не знаю,давай ще п'ять хвилин почекаємо,а якщо не прийде,підемо додому.
-гаразд,все заради тебе.-сказав Хьонджин.
-Всьо для тебяяяяяя расвети і туманииии для тебяяя-почав співати Фелікс роблячи дурні рухи поруч з Хьонджин. Він посміхався, дивлячись на хлопця і смішно танцював.
Хьонджин цим просто насолоджувався з посмішкою. Він бачив не того холоднокровного хлопця,який й слова не скаже.Він бачив щасливого маленького хлопчика,який розповідає все що бачить,не турбується за життя і сміється через все. Він так кохав такого Фелікса..Щастя принца додавало радості в його житті,він би зробив все,щоб бачити цю посмішку все частіше.
-Не погано рухаєшся.-почувся жіночій голос позаду,який сміявся.
Фелікс трохи злякався від несподіваності і швидко повернувся у бік голосу. На зустріч до хлопців йшла Ліса.
-Привіт.-сказала дівчинка й знов обійняла хлопців. Вони були не дуже раді,але ввічливо обійняли у відповідь.
-Ти щось хотіла нам сказати?-сказав Хьонджин,намагавшись закінчити цю зустріч,яка тільки почалася.
-Взагалі-то так..Але не хвилюйтесь,нічого серйозного.-відповіла дівчинка.
-Тоді у чому справа?-спитав Фелікс.
-Я просто хочу стати з вами друзями..дехто з вас мені подобається..але то не важливо,я хочу просто з вами спілкуватись,бо ви цікаві люди.
Хлопці переглянулися. Всередині Хьонджина потрохи збільшувався агресія,але він швидко вгамував її і зробивши глибокий вдих сказав:
-Мм...зрозуміло-мовив Хьонджин.
-Можливо,я колись скажу це..
Хьонджин підійшов ближче до дівчинки,наблизившись до її вуха.
-В мене буде для тебе сюрприз скоро,якщо розповісиш це комусь,повір,тобі буде не солодко. Гадаю,зрозуміло?-посміхаючись сказав Хьонджин.
-Г..Гаразд..Ми можемо просто спілкуватись..?
-В мене нема бажання..Але з Феліксом можеш. Ми пішли.-схопивши за руку Фелікса, хлопець пішов вперед.
Дівчинка дивилася у спини хлопців, які за руки йшли не оглядаючись.
-Що ти їй сказав на вухо?..-мовив Фелікс, йшовши за Хьонджином.
-Не важливо..Щоб життя малиною не здавалося.
Фелікс засміявся.
Хлопці йшли до дому ,розмовляючи про додаток,який дивився сьогодні Фелікс.
-Якщо чесно..нудота повна,але уроки ще гірше.
-Хах,бідолага-сміючись з Фелікса, відповів Хьонджин.
Далі вони йшли мовчки.
Зайшовши додому Фелікс переодягнувся,а потім стрибнув у ліжко і лежав як зірка.
-Як я за тобою сумувааав-сказав Фелікс заплющивши очі у ліжку.
-Який ти кумедний-мовив Хьонджин, підійшовши до Фелікса. Хьонджин обережно ліг на Фелікса зверху і почав його обіймати.
-Ммм, ти такий теплий.-казав Фелікс.
