-Розумієш..-Обережно казав Фелікс, намагаючись не втратити ці ніжні обійми з Хьонджином і самого Джинні.
-Тільки не говори..Не говори ,не говори,мовчи..-Нервово повторював юнак.
-Послухай,і зрозумій правильно,не роби висновків раніше ніж я договорю,гаразд?-Сказав Фелікс, дивлячись в очі,які ще більше наповнювались сльозами від слів Фелікса.Він тримав свою руку на темному м'якому волоссі юнака зверху.
-Мені було боляче..Дуже..Я давно так не страждав,це була неймовірна й нестерпна біль,яка вбивала мене зсередини не даючи змоги жити й щось робити..Я помирав зсередини.Я повільно помирав.Мені знайоме це відчуття,але настільки болючим, воно ніколи не було.Не можливо було просто існувати.Всі думки були лиш про тебе,як поговорити і все вирішити..як бути твоїм..Я намагався все змінити..Я приходив до тебе,шукав на вулицях,шукав в обличчях прохожих людей,я шукав тебе всюди..Але тебе не було,жодного разу ти не відчинив мені двері,я не зустрів тебе не вулиці..Тебе наче не існувало..Через неділі я вирішив,що я не переживу цього,якщо продовжду страждати,я помру так нічого і не зробивши..І я почав тебе відпускати..Я почав спілкуватись з іншими людьми,намагавшись тебе забути.В якийсь момент це виходило.Життя наповнювалось новими спогадами і розмовами,але не з тобою..
Я всеодно здався..Я не міг не думати про тебе,це залежність, найсильніша залежність..яка приносить лише біль,якщо людина не поруч.Ми сусіди,ми завжди поруч..Але жодного разу ми не зустрілись..і я досі не розумію чому..Я не знаю,що робити..І..-Хлопця перебили тремтячі вуста.
-Тож,якщо я піду першим, ти все одно будеш мною оточений..крізь всі пісні,ти будеш чути мій голос..особливо крізь твої найулюбленіші,але я не буду тобі заважати..якщо ти будеш щасливим..я буду просто літати повітрям,щоб ти ним..Дихав.Я постараюся буди сильніше за своє кохання..Якщо це можливо.. -промовив Хьонджин тримаючи своїми долонями м'яке обличчя Лі.
-Хьонджин..Я не хочу,щоб ти йшов..я хочу бути поруч з тобою завжди і всюди,щоб обіймати тебе вічність,щоб знов відчувати твої теплі вуста,які доповнюють і гріють мої холодні..Я хочу відчувати тебе.Я хочу знати,що ти тільки мій.Мій хлопчик, який належить Лі Феліксу.
Мені подобається в тобі все!Твоє волосся,твої ніжні довгі руки,твоє тіло..Твої глибокі темні очі в яких я бачу все,що ти відчуваєш,твою посмішку, яка мені дає сенс жити,жити заради неї..Мені подобаються твої дискусії,твій смак,твій солодкий чай..Я ненавидів солодкий чай,до поки ти не зробив мені його в той вечір.Мені навіть мовчати поруч з тобою подобається,аби ти був поруч..Поруч з тобо легше дихати,я відчувати себе живим,відчуваю себе наповненим,що я-це я..
Хьонджин уважно слухав кожне слово Фелікса,його сердце билося так,ніби воно зараз покине його гарне невинне тіло.
-Хьонджин..
-Так?-обережно спитав хлопець..він боявся,що може сказати Фелікс.
-Поцілуй мене в останній раз, як тільки зможеш...
