Нора Сокавіч «Король воронів»

Розділ 1

Здавалося, ніби за вікном настав Гелловін — тільки на два місяці раніше, ніж треба. З нагоди початку навчального року весь минулий тиждень університет Пальметто ряснів помаранчевим та білим, а на вихідних хтось замінив білі прапорці та стрічки на чорні — кампус наче занурився у жалобу. Так собі данина поваги, подумав Ніл Джостен, хоча, найімовірніше, у ньому просто говорив цинізм.
Він не докоряв собі за черствість.
У свої вісімнадцять Ніл побачив стільки смертей, що пальців на руках не вистачить порахувати. Смерть неприємна, але для нього вона — звичний і цілком терпимий біль у грудях. Несподівана загибель Сета Гордона від передозування наркотиків, що трапилася в суботу, повинна була знайти відгомін в його душі — як-не-як, три місяці вони грали в одній команді й ділили кімнату, — проте Ніл нічого не відчував. Самому б не здохнути — ось завдання, на яке спрямовувались майже всі його сили. Замислюватися про чужі нещастя не було часу.
Тишу в салоні порушило раптове ревіння рок-музики, проте обірвалася вона так само різко, як і почалася. Ніл відвернувся від вікна і глянув уперед. Тихо вилаявшись собі під ніс, Ніколас «Нікі» Хеммік прибрав руку з панелі приладів. Його двоюрідний брат, Аарон Міньярд, що сидів ззаду разом з Нілом, вдарив кулаком у спинку крісла водія. Чи засуджував він кузена за спробу вдати, що все нормально, чи висловлював мовчазну підтримку, Ніл не зрозумів. Відносини між братами були настільки заплутані, що й життя не вистачить розібратися.
Нікі знову потягнувся до перемикача радіоприймача. Кевін Дей на передньому пасажирському сидінні помітив цей рух першим. Він відвів руку Нікі й сказав:
— Та годі, не треба.
— Я не хочу на стадіон, — тихо зізнався Нікі.
Інші промовчали, проте Ніл відчув, що всі думають так само. На сьогоднішнє тренування ніхто не рвався, але сезон уже стартував, сильно не відпочинеш. Добре хоч тренер вирішив зібрати їх у середу в другій половині дня — якраз у той час, коли Ендрю Міньярд, близнюк Аарона, їхав на щотижневу зустріч із психологом.
Зазвичай напади буйних веселощів Ендрю не завдавали команді серйозних проблем, однак у збудженому стані він явно не робився приязніший. Тепер же, коли на агресивність Ендрю наклала відбиток смерть Сета Гордона, якого він на дух не переносив, ситуація взагалі загрожувала закінчитись катастрофою. У неділю «Лиси» зустрілися, щоб оплакати втрату товариша, а натомість Ендрю зчепився з Меттом, і все закінчилося потворною бійкою.
Опісля Ваймак навмисно розділив своїх підопічних: старшокурсників відправив до командного медика Еббі Уінфілд, а Кевіну, Нікі та близнюкам наказав сидіти у «Лисячій вежі». Ніл теж не виїжджав би з гуртожитку, але тренер не хотів залишати його одного в кімнаті, яку він раніше ділив із Сетом та Меттом, тому кілька ночей Ніл провів на дивані у квартирі Ваймака. Таку турботу він вважав зайвою, але сперечатися не став.
Сет помер у ніч із суботи на неділю, а в понеділок його кремували. З чуток, мати Гордона підписала всі папери, проте навіть не прийшла до крематорію за прахом сина. Урну забрала Елісон Рейнольдс, опорний півзахисник «Лисів» та дівчина Сета, з якою він вічно то розходився, то сходився знову. Чи планує Елісон поховати прах або збирається весь рік тримати урну у себе в кімнаті, Ніл не знав та й не питав. Його все ще мучили сумніви щодо тієї ролі, яку він зіграв у загибелі Сета, і доти, доки він у собі не розбереться, волів краще не траплятися Елісон на очі.
Сьогоднішнє тренування вона пропустить, але інші прийдуть. Ніл не бачив старшокурсників від ранку неділі та розумів, що возз'єднання команди буде непростим. Проте вже через два дні друга гра сезону — хочеш не хочеш, а треба якось взяти себе в руки та згуртуватися. Шанси на перемогу у «Лисів» завжди були невисокі, проте цього року перспективи вимальовувалися дуже похмурі. «Лиси» і раніше вважалися в НССА найменшою командою ексі першого дивізіону, але зараз кількість гравців скоротилася до мінімально допустимого рівня. Вони втратили єдиного п'ятикурсника, а тепер їхня лінія нападу складалася лише з травмованого чемпіона країни та аматора.
На периферії зору Ніла замаячила помаранчева пляма. Стадіон ексі університету Пальметто важко не помітити: він вміщує шістдесят п'ять тисяч глядачів, пофарбований найяскравішою помаранчевою та білою фарбою, яка тільки є, і на кожній із чотирьох його стін зовні красується гігантський відбиток лисячої лапи. Сьогодні стадіон поринув у жалобу: чорні стрічки тремтіли на кожному ліхтарному стовпі вздовж паркування та на ґратах усіх двадцяти чотирьох входів для глядачів, а окремий вхід для «Лисів» перетворився на свого роду вівтар: усі двері були обклеєні фотографіями Сета Гордона — самого та з друзями — і записками від викладачів.
Нікі зупинився біля тротуару, але двигун глушити не став. Ніл вибрався з авто та озирнувся поверх даху, оцінюючи кількість поліцейських машин. Присутність у команді Кевіна Дея означала необхідність постійної охорони, а влітку, коли колишня команда Кевіна перевелася до південно-східного округу, цю охорону посилили вдвічі. Ніл поступово звикав до того, що на кожному кроці доводиться натрапляти на поліцію кампуса, але від вигляду копів його продовжувало трясти.
Як тільки Аарон і Кевін вийшли з машини, Нікі поїхав. Йому не було сенсу перевдягатися на тренування — все одно за півгодини треба забирати Ендрю з медичного центру. Провівши авто поглядом, Ніл подивився на товаришів.
Ні для кого не було секретом, що четвірка Ендрю ненавиділа Сета, проте у Нікі та Аарона все ж таки вистачало людяності перейматися його смертю. Кевін у перший момент сприйняв новину з грубою байдужістю, щоправда, тоді він був смертельно п'яний і накачаний наркотою. Чи кольнула його совість пізніше бодай раз?
Ніла розбирала цікавість: хто впорається з отупляючою млявістю першим? Втім, терпець його швидко зник. Коли через тридцять секунд жоден з Лисів не зрушив з місця, він плюнув і пішов до спец входу. Раніше код на дверях змінювався кожні два місяці, але після переходу «Воронів» до південно-східного округу Ваймак оновлював його щотижня. Цього разу код складався з останніх чотирьох цифр телефонного номера Еббі. Ніл уже почав думати, що «Лиси», мабуть, мають рацію щодо її таємних стосунків з тренером.
Вони вервечкою пішли тунелем до роздягальні. Двері, що вели в кімнату відпочинку, виявилися відчиненими; тут горіло світло, хоча всередині нікого не було. Ніл вирушив далі на розвідку, а Кевін з Аароном залишилися в кімнаті. Короткий коридор поєднував її з фоє — приміщенням, де «Лиси» спілкувалися з журналістами до і після матчів. Двері на іншому кінці фоє — власне вихід на поле — поки що були замкнені. Ніл повернувся до коридору, який вів у роздягальні та кімнати персоналу. Кабінет Ваймака було закрито, проте, постоявши біля дерев'яних дверей, Ніл розібрав за нею приглушений голос тренера. Переконавшись, що сторонніх довкола немає, він повернувся до кімнати відпочинку.
Коли Ніл увійшов, Кевін та Аарон рухали меблі. Дивлячись, як вони переставляють крісла та дивани буквою «V», Ніл поцікавився:
— Що робите?
— Змінюємо розсадження, — повідомив Аарон, — якщо, звісно, ти не хочеш весь сезон дивитися на порожнє крісло.
— Місця від ваших перестановок не побільшає, — зауважив Ніл.
— На дивані навіть учотирьох тісно,   не те що вп’ятьох.
— Уп'ятьох?
Кевін подивився на нього як на недоумка. Цей погляд був уже до болю знайомий Нілу і, як і раніше, злив його навіть після чотирьох місяців спільних тренувань.
— Ти знаєш, де тепер твоє місце? — Підняв брови Кевін.
Ще в п'ятницю Ніл був упевнений: він не настільки дурний, щоб думати, ніби він має власне місце. Ендрю пообіцяв все змінити, але його заступництво мало свою ціну. Ендрю захистить Ніла від примар минулого, якщо той допоможе утримати Кевіна в команді Пальметто. Здавалося б, все просто, проте Нікі попередив, що радіти рано. Нілу доведеться стати частиною відбитої компанії Ендрю. Сховатися в тіні більше не вдасться.
Ніл ще раз подивився на нову схему розміщення і нарешті зрозумів. Влітку четвірка Ендрю тулилася на одному дивані, а тепер місця стало більше: троє вільно розсядуться на дивані, двоє, що залишилися, займуть крісла з боків. Старшокурсникам дістануться диван та крісло навпроти.
Ніл ступив до крайнього крісла, оскільки завжди вибирав місце якомога далі, але Аарон плюхнувся в нього першим. Бачачи, що Ніл забарився, Аарон пояснив:
— Сидітимеш на дивані з Кевіном та Ендрю. Давай, вже падай.
— Не люблю, коли доводиться тулитись, — сказав Ніл, — і сидіти поруч із твоїм братом теж не хочу.
— Нікі цілий рік терпів, і ти потерпиш, — відповів Аарон.
— Ви ж рідня, — заперечив Ніл і тут же згадав, що для «Лисів» це взагалі не аргумент. Ваймак комплектував команду виключно вихідцями із неблагополучних сімей. У «Лисячій норі» вважали, що «родина» — це вигадка, покликана зробити книжки та голлівудські фільми цікавішими. Ще вимовляючи ці слова, Ніл зрозумів, що сперечатися марно, тому сів куди велено.
Кевін влаштувався на іншому краю дивана, залишивши посередині місце для Ендрю. Ніл знову обвів очима кімнату. Цікаво, як поставляться до перестановки старшокурсники? Його погляд упав на надрукований великим шрифтом розклад, що висів над телевізором, і всередині все стислося. П'ятниця, тринадцяте жовтня — день, коли аутсайдери «Лиси» зіграють проти «Воронів», найсильнішої команди першого дивізіону з університету Едгара Аллана. Це буде повний капець.
Двері в кабінет Ваймака в коридорі відчинилися, але секундою пізніше задзвонив телефон. Не завдаючи собі клопоту знову зачинити двері, тренер взяв слухавку. Судячи з відповідей Ваймака, хтось капав йому на мозок щодо урізаної лінії нападу. Роздратований тон, певно, не надавав його запевненням переконливості, проте Ніл знав, що тренер абсолютно щирий. Для цієї людини не має значення, скільки Лисів у команді — дев'ять чи двадцять п'ять. Він продовжить битися за них до самого кінця, хоч би яким гірким і кривавим той бій був.
Тренер ще продовжував розмову, коли відчинилися двері до кімнати відпочинку. Першою увійшла капітан команди Даніель Уайлдс, одразу за нею — її бойфренд Метт Бойд та найкраща подруга Рене Вокер. Всі троє зробили кілька кроків і завмерли, як укопані. Вказуючи пальцем на Ніла, але дивлячись на Кевіна, Ден запитала:
— І що це все означає?
— Ти зрозуміла, що це означає, коли ми в суботу забрали його з собою.
Ваймак грюкнув слухавкою об корпус апарату — чи справді завершив неприємну розмову, чи використав збір команди як привід кинути слухавку. Увійшовши до кімнати відпочинку, він простежив поглядом за витягнутим пальцем Ден. Подивився на Ніла, потім на Кевіна, потім на Аарона; оцінив перестановку і знову втупив очі в Ніла.
— Начебто ще недавно Ендрю не відчував до тебе симпатії, — зауважив він.
— І досі не відчуває, — не вдаючись у пояснення, відповів Ніл.
— Цікаво. — Ваймак ненадовго затримав на ньому погляд, потім повернувся до старшокурсників. — Це того варте? Сідайте, треба поговорити.
Притулившись спиною до телевізійної тумби, він почекав, поки всі влаштуються, потім схрестив на грудях руки й по черзі пройшовся поглядом по кожному з «Лисів».
— Еббі написала промову, яку мені потрібно було сьогодні перед вами вимовити. Там було багато хорошого — про мужність, втрати та необхідність згуртуватися у важку годину. Я порвав цей листок і викинув у смітник. Я тут не для того, щоб втішати й підбадьорювати, і я не жилетка, в яку можна виплакатися — з цим звертайтеся до Еббі або їдьте в медцентр до Бетсі. Моя робота — за будь-яких обставин залишатися вашим тренером, не дозволяти вам плювати в стелю і змушувати вас виходити на поле, готові ви до цього чи ні. Можливо, у ваших очах це робить мене лиходієм, проте нам усім доведеться з цим якось жити.
Тренер глянув на порожні крісла. Команда ексі університету Пальметто існувала на п'ятий рік. Ваймак створив її з нуля й особисто відібрав Сета Гордона до першого складу. Через постійні особисті проблеми Лисів і погано складений контракт, початковий варіант якого дозволяв гравцям безкарно покидати команду, а також через можливість випуститися з університету після четвертого року навчання, Сет виявився єдиним, хто дотягнув до п'ятого курсу разом з «Лисами». У його характері було багато різного — здебільшого поганого, але одного не відібрати: Сет був справжнім бійцем. А тепер він помер.
Ваймак прокашлявся і провів п'ятірнею по короткому волоссю.
— Слухайте сюди. Лайно стається. Лайно буде й надалі. Вам краще за мене відомо, що життя — штука несправедлива. Власне, тому ви й тут. Життя не здійснює наші мрії; отримати бажане ми зможемо, тільки якщо боротимемося з усіх сил. Сет хотів, щоб ми перемогли. Щоби після четвертого матчу пройшли далі. На мою думку, заради нього ми повинні викластися на повну. Покажемо, на що ми здатні. Зробімо цей сезон нашим.
— Годі вже програвати, вам так не здається? — Звернулася до товаришів по команді Ден. — Настав час нарешті перемагати.
Метт переплів свої пальці з її пальцями й міцно їх стиснув.
— Ми проб'ємося у фінал.
— Пусті балачки, — сухо промовив тренер. — Доведіть, що ви здатні дійти до фіналу. Через п'ять хвилин чекаю на всіх на полі в полегшеній формі. Запізнитеся — примушу бігти марафон.
Дивній мотиваційній промові Ваймака не вистачало звичної удаваної агресії, проте знайомої погрози виявилося достатньо, щоб спонукати Лисів до дії.
Перевдягалися хлопці мовчки. Ніл взяв форму і зачинився у душовій кабінці. На зворотному шляху він зупинився перед дзеркалом — ряд умивальників із дзеркалами розташовувався між душовими та туалетом. Ставлення Ніла до свого зображення змінювалося залежно від причин. Він був точною копією свого кровожерливого тата, від якого втік вісім років тому. Щоб змінити зовнішність, Ніл вдавався до найпростіших засобів — фарби для волосся і контактних лінз, але постійно користуватися цим способом, живучи з Лисами, було надзвичайно втомлювало. Двічі на день Ніл перевіряв, чи не відросло світле коріння, і спав обличчям до стіни, оскільки на ніч виймав лінзи. Контейнер із лінзами він ховав у наволочці, а в гаманці носив пакетик із фольги із запасною парою. Проблемно, звісно, зате досі допомагало залишатися живим. Втім, Ніл усвідомлював, що цього недостатньо.
Він і не помітив, як довго простояв перед дзеркалом, поки за ним не прийшли Метт з Кевіном. Ніл побачив їхнє відображення, але не повернувся.
— У фінал, кажеш, проб'ємося? — спитав він у Метта.
— Чудеса трапляються, — озвався той.
— Не варто розраховувати на щось таке ефемерне, — сказав Кевін. — Ти нічого не доб'єшся, якщо стоятимеш стовпом. Закінчуй переодягатися і виходь на поле.
— Якось на дозвіллі пошукай у тлумачному словнику слово «бездушність», — невдоволено пробурчав Метт. — Рівень твого ЧСВ знизиться, коли ти побачиш поруч зі статтею власне фото.
— Він має рацію, — втрутився Ніл перш ніж Кевін встиг відповісти. — Шансів, що тренер знайде нам нового нападника у розпал сезону, майже немає. Поки він з цим не розбереться, Кевін і я — все, на що ви можете розраховувати, і користі від нас обох небагато.
— Чув, Кевіне? — посміхнувся Метт. — Твій запасний вважає, що від тебе користі нуль.
— Його думка мене не хвилює, — відрізав Кевін, хоча сперечатися не став, і Ніл, на відміну від Метта, це помітив.
Переважною рукою у Кевіна завжди була ліва, але в грудні минулого року Ріко, засліплений заздрістю та злістю, її зламав. Починаючи з березня, Кевін перенавчався грати правою, проте навіть близько не дотягував до колишнього рівня. Ним захоплювалися вже за те, що він взагалі повернувся на поле, і, все ж таки, втрату колишньої популярності Кевін переживав дуже гостро. Попри всю свою нещадність до інших членів команди, найжорсткіші вимоги він пред'являв себе, і лише з цієї причини Ніл терпів його гордовиту поблажливість.
Ніл відірвався від дзеркала і перестав одягатися. Ден і Рене чекали хлопців у фоє; всі разом вони вийшли на поле і розпочали розминку. Присвятивши сорок хвилин круговим пробіжкам та інтервальному бігу, «Лиси» потягнулися назад у фоє за водою. Вони якраз зайнялися розтяжкою, коли двері відчинилися. Ніл кинув погляд на старшокурсників, оцінюючи їхню реакцію на появу Нікі та Ендрю. Побіжно ковзнувши очима по тим, що увійшли, Ден повернулася до вправ; обличчя Метта при погляді на усмішку Ендрю напружилося, і тільки Рене зустріла товаришів по команді щирою усмішкою і тихим дружнім «привіт».
— Привіт, Рене, — привітався Ендрю. — Переїжджаєте назад до гуртожитку?
— Так, сьогодні ввечері, — сказала Рене. — Вже завантажили речі у фургон Метта.
Не прокоментувавши це повідомлення, Ендрю пішов у роздягальню. Нікі завмер у нерішучості; він не бачився зі старшокурсниками кілька днів і не знав, чи тепер треба щось сказати. Ден зиркнула на нього знову, але її кам'яне обличчя явно не сприяло спілкуванню.
— Як ви? — тихо спитав Нікі. — Тримаєтесь?
— Більш-менш, — сухо відповіла Даніель. У відповідь запитання вона не поставила — судячи з усього, стан Нікі її не хвилював.
— А Елісон як? — спитав Нікі після паузи.
— А тобі не насрати? — Огризнувся Метт.
— Метт, — м'яко дорікнула його Рене, потім подивилася на Нікі. — Ясна річ, їй зараз важко, але ми намагаємося не залишати її одну. Від зустрічі з Бетсі вона все ще відмовляється, але, гадаю, скоро захоче виговоритися.
— Ясно, — ледь чутно промовив Нікі.
Дочекавшись, поки підопічні обговорять всі питання, Ваймак жестом вказав на Нікі.
— Так, бери Ендрю та марш на пробіжку. Я плачу за електрику не для того, щоб ви язиками чесали. Інші — закінчуйте вправи й не забудьте випити води. Як тільки Ендрю та Нікі розігріються, переходимо до відпрацювання вправ. У нас… — Ваймак не договорив: з коридору почувся дзвінок. — Ці п'явки мене доконають! Давно час найняти секретарку.
Нікі теж пішов у роздягальню, а Ваймак вирушив до свого кабінету до телефону. Ніл, що стояв найближче до відчинених дверей фоє, чув, як тренер відповів на дзвінок. Ваймаку вдалося не роздратуватися і зберегти ввічливий тон.
— Тренер Ваймак, державний університет Пальметто. Вибачте, що? Хвильку. — Він вийшов у коридор із переносною слухавкою в руці. Натиснувши великим пальцем кнопку відключення мікрофона, Ваймак ногою відчинив двері в чоловічу роздягальню. — Ендрю Джозеф Міньярд, в яке лайно ти вляпався цього разу?!
— Це не я, це однорукий! — крикнув звідкись із глибини кімнати Ендрю.
— Негайно тягни сюди свою сраку! — прогарчав Ваймак.
Двері в роздягальню зачинилися. Ендрю, вже одягнений у форму, з'явився у фоє буквально за кілька секунд. Ваймак продемонстрував йому слухавку і гаркнув:
— Про тебе питають із поліції. Краще сам все розказуй, доки копи не виклали мені повну версію!
— Не-а, це не я. Може, запитаєте в мого темного двійника?
Ваймак кинув на Ендрю убивчий погляд, прибрав палець з кнопки мікрофона і приклав телефон до вуха.
— Не могли б ви пояснити, в чому, власне, справа, офіцере... як ви сказали? Хіґґінс?
— Чорт, — здригнувся Ендрю. — Тренере, не треба.
Ваймак жестом звелів йому замовкнути, але Ендрю схопив тренера за зап'ястя і висмикнув слухавку. Втекти він не встиг — Ваймак згріб його за комір. Міньярд не намагався вирватися, а лише розглядав телефон так, ніби вперше в житті побачив це диво техніки.
— Не примушуй його чекати цілий день, — поспішив Ваймак.
Ендрю вивернувся — не для того, щоб звільнитися, а щоб побачити близнюка. Завмерши на середині вправи, Аарон витріщався на брата. Ендрю підняв руки — мовляв, нічого не розумію — і лише тоді приклав слухавку до вуха.
— Кабан Хіґґінс, це ти? — спитав він. — Справді, ти. Так, здивований. Я не люблю сюрпризи, чи забув? Давай, не тягни. Ти не став би шукати мене через стільки часу, просто щоб поговорити. Говори вже: що треба? — Ендрю помовчав, слухаючи співрозмовника, потім кинув коротке «ні» і натиснув на відбій.
Телефон майже одразу ж задзвонив знову. Забувши про розтяжку, «Лиси» тепер відкрито стежили за тим, що відбувається. Оскільки Ваймак не звертав на них уваги, Метт сів на одну з лавок, щоб поспостерігати за цією дивною сценою в якості глядача. Ендрю з силою подався вперед, натягнувши тканину джерсі й змусивши Ваймака його відпустити, після чого швидко відскочив якомога далі. Притулившись до стіни, він притиснув вільну руку до вуха і відповів на дзвінок.
— Що? Ні, я не кидав слухавку. Ну що ти, навіщо мені це робити? Я… Ні. Заткнися.
Він знову натиснув на кнопку відбою, проте Хіґґінс виявився наполегливим і набрав номер втретє. Після п'ятого дзвінка Ендрю з театральним зітханням зняв слухавку.
— Говори, — здався він.
Монолог Хіґґінса тривав майже дві хвилини, і новини, які він повідомляв, явно були не найприємнішими: у міру того, як буйна хімічна веселість Ендрю згасала, змінювався і вираз його обличчя. Шалена посмішка зникла, і на середині розмови він почав нервово притупувати ногою. Остаточно спохмурнівши, Ендрю відвів погляд від Аарона і почав вивчати стелю.
— Стривай, — нарешті промовив він. — Хто поскаржився? Гей, Кабане, досить мені зуби замовляти. Я чудово знаю, де й з ким ти працюєш. У неї вдома дитина, отже, вона не… Що? Ні. Навіть і не проси. Я сказав «ні». Відвали. Слухай, — трохи підвищив голос Ендрю, — ще раз подзвониш, я тебе закопаю!
Він кинув слухавку. Телефон більше не дзвонив. Ендрю почекав, переконавшись, що загроза подіяла, потім накрив очі долонею і затрясся від сміху.
— Чого ржеш? — поцікавився Нікі, який увійшов. — Що я пропустив?
— Нічого, — пробулькав Ендрю. — Фігня.
Ваймак перевів погляд з Ендрю на Аарона, потім назад.
— То що ти накоїв?
Ендрю розчепірив пальці й через просвіт подивився на тренера.
— З чого ви взяли, що я щось накоїв?
— Сподіваюся, це було риторичне питання. — Невинний тон Ендрю не обманув Ваймака. — Навіщо тобі телефонували з поліції Окленда? (Прим. Ред. Окленд — місто в США, в окрузі Аламіда штату Каліфорнія. Розташоване на узбережжі затоки Сан-Франциско)
— Ми з Кабаном давно знайомі, — відповів Ендрю. — Він просто скучив.
— Ще раз нахабно збрешеш мені — дуже пошкодуєш.
— Я майже не збрехав. — Ендрю жбурнув телефон через усю кімнату; апарат вдарився об підлогу з такою силою, що відвалилася кришка. Корпус полетів в один бік, а батарейка — в інший. — Хіґґінс працював за програмою Поліцейської атлетичної ліги (Прим. Ред. Поліцейська атлетична ліга — громадська організація, до якої входять багато відділків поліції США. Співробітники поліції проводять спортивні тренування для підлітків, допомагають виконувати домашні завдання та проводити різноманітні шкільні заходи. Мета програм — покращити фізичну форму та виховати характер підлітків, зміцнити відносини між поліцією та суспільством. Діяльність ПАЛ включає не лише спортивні, а й освітні програми та програми молодіжного лідерства) — думав, що наставить важких підлітків на істинний шлях, якщо після уроків робитиме з ними зарядку. Типу вас чувак. Такий самий упертий ідеаліст.
— Ти три роки тому виїхав з Окленда
— Ага. Навіть приємно, що він мене й досі пам'ятає. — Ендрю ліниво змахнув долонею — мовляв, що тут поробиш — і попрямував до дверей. — Ну, до завтра.
Ваймак заступив йому шлях рукою.
— Ти куди це?
— Іду. — Ендрю вказав на двері. — Я ніби попрощався з вами до завтра. Чи не почули, чи що?
— У нас тренування, — втрутилася Ден. — А в п'ятницю гра.
— Для цього маєте Жанну д'Ексі. Без мене якось обійдетесь.
— Кінчай мені тут клеїти дурня! — Вибухнув Ваймак. — Я питаю, в чому справа?
Ендрю страдницьки помацав власного лоба.
— Ох, тренере, здається, я підхопив застуду. Кхе-кхе. Краще піду, доки не заразив усю вашу команду. У вас і так народу залишилося небагато. Вам більше не можна втрачати гравців.
Рот Кевіна стиснувся в тонку напружену лінію.
— Ендрю, годі! Ти не можеш ось так піти.
На секунду повисла тиша, а потім Ендрю обернувся, і на його губах грала широка знущальна усмішка.
— Не можу, так, Кевіне? Я покажу тобі, що можу і чого не можу. Тільки спробуй сьогодні витягти мене на це чортове поле, взагалі більше мене не побачите. Нахуй ваші тренування, стартовий склад і ваше злоєбуче ексі!
— Припини! Ми не маємо часу на твої істерики.
Ендрю розвернувся і вдарив у стіну кулаком так, що розбив до крові руку. Кевін ступив уперед, виставивши перед собою долоню, ніби хотів утримати Ендрю від повторного виплеску люті, але Ваймак опинився ближче — він перехопив руку Міньярда і відтяг його від стіни. Наче не помічаючи цього, Ендрю продовжував свердлити очима Кевіна і, коли той відступив, спробував звільнитися з хватки Ваймака.
— Кхе-кхе, тренере, — знову повторив Ендрю, — я краще піду.
— Відпустіть його, тренере, — озвався Аарон. — Будь ласка.
Втомлений погляд Ваймака ковзнув з одного брата на іншого, проте Аарон мовчки дивився на підлогу, а з усмішки Ендрю нічого не можна було прочитати. Нарешті Ваймак відпустив його руку і сказав:
— Нас з тобою чекає дуже довга і серйозна розмова, Ендрю.
— Чудненько, — і оком не змигнув Міньярд. Наступної миті його вже й слід простиг.
— Ні, правда, — сказав Нікі, коли двері за Ендрю зачинилися, — що я пропустив?
— Аароне, що це означає? — Зажадав пояснень Ваймак.
— Поняття не маю, — байдуже сказав той.
— Не бреши!
— Поняття не маю, — повторив Аарон голосніше. — Я не знаю, навіщо дзвонив Хіґґінс. Передзвоніть йому самі або звертайтеся за відповідями до Ендрю. Кабан був його куратором, а не моїм. Я взагалі бачив його лише один раз.
— Але чогось запам'ятав.
— А, — раптово дійшло до Нікі, — так це той самий.
Він не договорив, проте Аарон зрозумів, що мав на увазі кузен.
— Так. Саме він повідомив мені, що в мене є брат-близнюк.