Тихо виходиш у коло світла
Ти для них — книга розкрита
Вони — зграя голодних вовків
Що радо обсмокчуть твої кісточки
Тихо, подруго, просто змирися
Вони мають те, що тобі і не снилося
Темними лопатами, зубами, як є,
Видовбують з тебе минуле твоє
Ким ти була? Як ти рухалась?
Кого ти образила? Що ти собі думала?
Темне твоє, особисте минуле
Витягують знову, аби ти не забула
І сміються, сміються, зуби показують
З вуст у вуста байки переказують
А ти стоїш у центрі сама
Мрієш про місце, де нікого нема
Але пізно, люба, ти сама це вибрала,
Життя, що минає в колі світла
Тож тепер виривай чужі язики
І змотуй чорні нитки в білі клубки
