Ой, не ходи та не плутай траву,
Вітрові потім її чесати.
Та не люби ту усмішку ясну,
Тобі ж її потім забувати.
Ой, не зривай та не їж плоди,
Дереву потім їх ростити.
Та до нього весь час не ходи,
Тобі ж до могилки потім ходити.
Та все одно будеш плутать траву,
А вітер буде її чесати,
Будеш любити усмішку ясну,
А потім будеш її забувати.
І все одно будеш їсти плоди,
А дерево їх буде влітку ростити.
Ходити будеш до нього туди,
І до могилки теж будеш ходити.
