Вона була схожа на біле мереживо.
Найкращим у її житті був інструмент
І все, що з ним пов'язано.
Тільки не сам інструмент.
Її мати й брат хотіли її вбити.
Що там, вона й сама цього хотіла.
Я поклялася її захистити.
Здається, їй це не було потрібно.
Сміятися з нею було дзвінкіше.
Говорити з нею — цікавіше.
Її голос — також як мереживо.
Її сміх — веселий, шалений.
У глибині її ховались демони.
Були хороші, які робили її собою.
А інші їли її зсередини.
Дивуюсь, як вона залишилася живою.
Вона писала мені листи.
Вчора я отримала останній
І вперше написала відповідь.
Шкода, що там було прощання.
