Коханий «злодій»

Скандали та натхнення

«Мене звуть Вікторія Рисько, я колишня студентка жур факу, нижче фото з моєю заліковою книжкою, де можна побачити назву університету. Я мовчала три роки, та була впевнена, що не зможу розповісти цю історію, але тепер ви читаєте цей пост, а значить у мене вистачило сміливості викласти те, що сталося зі мною на велику аудиторію, а не знову занурити голову у пісок.
Про професора Аврамова завжди ходило багато чуток, про дівчат, що залишалися із ним наодинці, а потім не розмовляли ні з ким та тікали з університету якнайшвидше. Пам’ятаю, хтось навіть вигадував якісь легенди про те, що він висмоктує душу. Тоді я з цього сміялася. Потім мені стало не до веселощів.
У той день, коли я перестала виходити на зв’язок відбувся іспит, який я не склала. Викладач попросив мене залишитися у коридорі коли я запитала, чи є можливість виправити оцінку, через яку я була б відрахована. Після заліку я не чула ніяких двозначних натяків чи будь-чого подібного, але зізнаюся у своїй дурості та наївності. Він розіграв якусь безглузду сцену, де, начебто, з’ясував, що у нього в домі прорвало трубу. Звичайно ж, я розуміла, що в будь-який інший день мені не вдасться змінити оцінку, та погодилася на пропозицію поїхати з ним та спробувати відповісти на декілька запитань у машині. Звичайно ж, з трубою все було гаразд, але я вже сиділа за заблокованими дверима машини, і в момент, коли намагалася подзвонити матері – залишилася і без телефону. Він привіз мене у якийсь віддалений район, завів у дім, де виявилося ще двоє чоловіків. Мене не били, не знімали на камеру, але змусили роздягнутися. Добу я провела в домі. Мене зґвалтували двічі. О шостій ранку мені вдалося втекти, але я поняття не мала куди йти і з одягу було лише простирадло. Ще добу я намагалася знайти дорогу, натрапила на місцевих дітей, у яких виявився телефон. Тоді я подзвонила у поліцію, сповістила, що не знаю де я, за мною приїхали, але на цьому нічого не закінчилося. Він знайшов мене, коли я намагалася написати заяву. Тоді я й повернулася додому з документами про відрахування та двома зламаними ребрами.
Він не поніс відповідальність за жодну таку ситуацію, але тепер я знаю п’ять дівчат, які зіткнулися з ним, які змогли втекти вчасно, або не змогли взагалі, і він заткнув їх грошима. Не те, щоб була сума, здатна перекрити те, що зробили з твоїм тілом. Я знаю, що це читатиме адміністрація університету, і закликаю їх до відповідальності, та сповіщаю, що позов до суду вже прийнято. У вас є останній шанс врятувати репутацію закладу, інакше його буде рознесено зсередини.»