Коханий «злодій»

Між нами щось є?

Давид

Я поклав голову до рук, видихаючи. Недостатньо доказів. Знову недостатньо. Повідомлення Вікторії досі крутилося у мене перед очима.
«Я не приїду на засідання, я зможу тільки за тиждень»
За тиждень може статися занадто багато всього. Мій терпець тримався на останньому волоску, який от-от би розірвався, якби мені не згадалася кучерява бестія. Я не міг усвідомити з яких причин спогади про неї заспокоювали мене. Я взяв мобільний, не знаючи, навіщо, і що сказати їй, аж як згадав, що просив її взяти ноутбук до себе. Я страшенно хотів поїхати до неї, але мене перервав дзвінок. З дивуванням я відповів, прикладаючи слухавку до вуха.
– Олександр?
– Я просив не називати мене так, як батько. – я нечутно пирхнув. Звичайно ж, ніхто не збирався мені дякувати за реабілітаційний центр, допомогу та моє хвилювання.
– Звичайно. Ти казав «Ал», я пам’ятаю. Навряд чи ти дзвониш, щоб запитати, як у мене чи сестри справи. Що треба?
– Не повіриш. Я дзвоню саме, щоб запитати про неї.
– У неї все прекрасно, не збирається забиратися звідси. З моменту смерті бабусі вона переконана, що залишиться тут назавжди.
– Хоч хтось з нас трьох повинен отримувати задоволення від життя. – якось занадто печально вимовив брат, змушуючи мене почервоніти від злості.
– Ти отримував задоволення дуже довго, у нас розуміння цього слова, очевидно, відрізняються. Ти досі чистий?
– Як я можу бути чистим, я ж паршива вівця, пам’ятаєш? Ми, зазвичай, завжди в лайні. – я стиснув зуби, стримуючи все, що хотів йому сказати.
– Ти сам заліз у лайно, брате, я витягував тебе звідти, але ти лізеш і лізеш. Тобі подобається бути мучеником? Знати, що тебе пожаліють і дадуть пілюлю під язика? Ти – чоловік, не мни цицьки, як телиця.
У якийсь момент він замовк, змушуючи мене намагатися заспокоїтися, але цей дзвінок став останньою краплею сьогодні.
– Ти ніколи не любив мене.
–  Що за маячня? Ти – мій брат.
– І тим не менш, ти здихався мене при першій же нагоді. Сестра досі думає, що я вчуся на архітектура, правда ж? Ти не сказав їй, що я наркоман.
–  Вона любитиме тебе навіть якщо ти вб’єш когось. І я любитиму тебе.
– Батько теж казав щось подібне, але в темній кімнаті через байдикування опинявся саме я, доки ти був улюбленим сином.
Я закрив очі руками, видихаючи. Мені кортіло повернутися у той день, коли його закрили у кімнаті вперше, і випустити його одразу ж. Я зробив це тільки коли батько заснув, а зранку отримав по рукам. Далі я носив сорочку з довгими рукавами, аби не було видно шрамів та слідів від металевої лінійки на зап’ястях.