When one door closes, a new one opens

Частина 1

На кухні шумить чайник, щоб заварити ще одну кружку чаю. На годиннику перша ночі, а на чановому ноутбуці відкрита музичний редактор, де зберігається новий трек. Працювати в ночі не те що раніше приносило задоволення, але зараз це стало рутиною, що відчувалась доволі комфортно. Саме у цю частину доби мозок працював на максимум, ідеї з'являлись одна за одною. У час, коли Бан старанно працює, всі його друзі та рідні сплять, тож ніхто не може перервати творчий процес, що вирує у квартирі продюсера. Ну або він так думав, поки не почув дверний дзвінок. Погляд Чана метнувся до годинника, одна брова злетіла до гори, але він все одно пішов зустрічати нічного гостя.

Відкривши двері, він точно не очікував побачити свого найкращого друга, що виглядав, м'яко кажучи, не дуже. Червоні очі, скуйовджене волосся. Чанбін тремтів, на вулиці кінець вересня, а він одягнутий в улюблене худі та чорні спортивні штани.

— Боже, Бін, що сталось? — Чан був шокований виглядом друга, він давно не бачив, щоб хлопець виглядав так розбито.

— Я... Поговорімо всередині? — голос Чанбіна хриплий та тихий, що контрастує з його звичайною манерою. Со славився своїм голосним голосом та сміхом, які могли розбудити півміста.

— Так, авжеж, заходь. Зараз я тобі чаю зроблю, плед найду, все буде.

— Дякую.

Господар квартири не почув цієї тихої подяки, бо бігав по квартирі у пошуках того, що зігріє та можливо підніме настрій другові.

Чанбін сидить на кухні закутаний у коцик та чекає, поки Чан зробить чай.

— Ось тримай, твій улюблений — з малиною.

— Дякую, і вибач. Я припхався до тебе в ночі, не попередивши навіть. Мені дуже прикро, — Чанбін опускає очі та спостерігає за рухом чаїнок у чашці.

— Біне, все нормально. Ти ж не просто так прийшов, — Бан сідає поруч та кладе руку на плече друга. — Але Фелікс знає, що ти тут?

Хлопець сильніше кутається у плед, а його шкіра починає біліти. Враз пазл у голові Бана склався у єдину картину і той зрозумів, що ця ніч буде дуже болісна. Болісна для всіх, а далі буде не легше. Однак спочатку він повинен заспокоїти парубка, що сидить поряд з ним та виглядає так, наче з його очей от-от поллються сльози.

— Біне, подивись на мене, — Чанбін підіймає погляд на друга. — Ви розійшлися з Феліксом, так?