Емоції. Людська особливість, яку науковці всього світу не можуть пояснити, дати загального визначення цим станам. Настільки багатогранне явище, що деякі люди витрачають своє життя для того, щоб зрозуміти, як саме емоції впливають на людей. Намагаються зрозуміти їх природу, з'ясувати чи можна стримати їх або взагалі обійтися без цих відчуттів.
Чан теж вирішив спробувати зрозуміти це. Подивитися наскільки високу й міцну фортецю треба збудувати, щоб болючі почуття не атакували його серце. Кінець завжди був одним, вони перемагали. А програвший Чан, збудував її знов. Камінчик до камінчика, найміцніші ворота та найпотужніший фундамент. Але усе марно, наче ця битва була програна з самого початку.
Емоції переповнювали його, намагались змусити лити сльози та переривали кожний подих. У такі моменти, коли почуття хотіли литись назовні, Чан днями сидів за музикою. Все що було у голові опинялось у тексті та музиці. Ні сльозинки чи всхлипу, тільки безліч символів та звуків. Однак, коли це відбувалось він був один і ніхто не знав про його музичні марафони. Тепер же ситуація кардинально відрізняється, бо за ним уже третій день спостерігає Чанбін. Той постійно кидає незадоволені, а останнім часом злісні, погляди. Таким чином м'яко натякаючи зупинитися, нарешті, але Чан не звертає уваги на ці сигнали. Тому Со вирішує перейти до дій та припинити це знущання друга над собою.
— Чан! Чааан! — кричить Чанбін.
Він став попити води та побачив час на годиннику. П'ята ранку, а голова Чана навіть не намагалась торкнутися подушки. Він продовжував дивитися на екран ноутбука та натискати на клавіші піаніно, іноді поправляючи подаровані навушники.
Чанбін розуміє, що його не чують, тож просто зриває навушники з голови Чана і кричить на вухо:
— Якого біса ти не спиш, га!?
Хлопець відсахується та морщить носа від крику. Повертається обличчям до порушника його спокою та беземоційним тоном відповідає:
— Я майже закінчив, просто проєкт видався складніше, ніж я думав спочатку. А залишати його на наступний день не хотілось. Віддай навушники, будь ласка.
— Вчора ти казав теж саме, я не збираюся тобі їх повертати, принаймні до ранку.
— Бін, якого біса ти це робиш? Просто віддай навушники, я закінчу й піду спати, — тепер голос Чана став роздратованим, він почав спопеляти поглядом обличчя навпроти.
ВИ ЧИТАЄТЕ
When one door closes, a new one opens
RomantizmСпокійний вечір Чана був перерваний появою сполоханого Чанбіна. Почервонілі очі та порожній погляд дали зрозуміти, що сталось щось жахливе. Або історія про те, що навіть найщасливіша казка може закінчитися не хеппі ендом. Але ніхто не забороняє поча...
