When one door closes, a new one opens

Частина 5

Сонце вже зайшло за обрій, а Чанбін не написав ні слова. Чан нервово ходить по квартирі, чекаючи хоча б на якусь звісточку. Бьоль просто слідкує поглядом за господарем, іноді поглядає у бік коридору. Аж раптом роздається дзвін, після якого хлопець підбігає до дверей, а відкривши її, відчуває дежавю. Чанбін з червоними очима, але цього разу в руках тримає пакет з ресторанчика. Чан затягує того в квартиру та міцно обіймає, кішка треться об чанбінову ногу. Тепер його обліпили зі всіх сторін, приємно. Грітися у теплих обіймах з кішкою під боком, що мелодійно муркотить, так приємно.

— Я так хвилювався, ну написав хоча б щось. Ти маленька зараза, я вже думав їхати шукати тебе!

Чанбіну дуже соромно перед другом, бо він змусив його переживати через власну недбалість.

— Чані-хьон, вибач. Мій телефон розрядився перед тим, як ми закінчили говорити. Я забув вставити блочок у розетку і він не зарядився. Я ідіот, так?

Чан декілька разів кліпає, дивлячись, як вуха Со забарвлюються у рожевий. Не бреше.

— Так, але головне, що з тобою все добре. Все ж добре?

— Ну, — хлопець відводить погляд у бік. — Це було складніше, ніж я собі уявляєв. І боляче. Якщо чесно, то дуже боляче.

Останні слова було ледве чутно, Бан відчув, як під його руками напружились м'язи.

— Вибач, я повинен був сказати тобі про...

— Я сам попросив не розповідати мені нічого. Мені не хочется, щоб ти виконував роль листоноши. Тож не звинувачуй себе ні в чому, ти вже достатньо зробив для мене. Для нас. Тому давай просто передивимось рибку Поньо і насолодимось курочкою. Згода? — посміхається Чанбін.

— Якщо ти хочеш цього...

— Так, Чан, я дуже хочу подарувати тобі хоча б один день без мого ниття і проблем. І ти не будеш зараз заперечувати це.

Чан уже хотів відкрити рота, а потім передумав. Він направився у бік вітальні та буркнув вслід "добре". Знизу чується протяжне мявкання. Со дістає з кишені куртки невеличкий червоний м'ячик та кидає його. Бьоль і слід простив.

*****

Вони сидять разом на дивані, стегно до стегна, бо Чанбін відмовився ворушитися більше, ніж на п'ять сантиметрів. Чому так? Просто йому так захотілось. Іноді цей хлопець був нестерпним у своїх діях, але не те щоб Чана це сильно дратувало. Просто це означало, що у друга неспокойно на душі, але він хоче удати, що все нормально. Виходить у нього кепсько, однак Бан готовий пограти у цю гру. Напевно так буде навіть краще, адже, коли Джісон та Мінхо приїздили, вони просто відвернули увагу Чанбіна. Не зосереджувались на тому, що сталося, і це подіяло. Тож можливо йому треба змінити тактику і теж спробувати абстрагуватись ?