День народження Чана пройшов без гучного та грандіозного святкування. Він вважає цей день звичайним, тому кожного року просить нічого не дарувати та не вітати. Але хто його слухає?
Тому зараз він їде додому з пошти, бо Чонін з Синмін надіслали подарунок з Пусану. Ці двоє обожнюють дарувати дорогі речі, а потім казати, що в цьому нема нічого такого. Через те що вони працюють так далеко, Чан не може пороздавати щиглів цим бешкетникам. Так ще в цей раз посилки дві, невже на Корейській біржі* можна стільки заробити?
Чан заходить до коридору і моментально чує:
— Господи, чому їх дві?
Чанбін забирає коробки та несе їх у вітальню.
— Поняття не маю, я був у шоці, коли мені їх винесли. Вони тобі нічого не казали?
Хлопець сідає поряд на підлогу, поки Чанбін орудує ножем, щоб відкрити коробки.
— Ні, вони звонили тоді на наступний день. Дізнавалися як у мене справи, сказали, що дуже занятті. Зможуть приїхати лише на Різдво, а ну і сказали, що скучили за нами, — картонна кришка відгинається, демонструючи рожеву подарункову упаковку з написом "Чанбін". — Вони походу відправили нам обом подарунки, ото твоя.
Чан киває, дістає пакунки з чорного наповнювача. Першим, що потрапляє у руки, навушники, які він давно хотів. На обличчі вмить з'являється посмішка, все-таки приємно знати, що подарунок вибирали ретельно. Потім купа солодощів у різнокольорових упаковках, а на дні лежав білий брендовий пакет.
— А це що таке?
Бан підіймає погляд на друга, що тримає такий самий пакет.
— Схоже на одяг, давай одночасно дістанемо. Один, два, три!
З пакета вистрибує чорне худі, на якому на місці серця білими літерами написано "Ми створені один для одного, нас не зупинить ніхто".Чан підіймає одну брів та намагається зрозуміти чому ці слова здаються такими знайомими.
— Чан, що у тебе теж щось незрозуміле написано?
— Так, а у тебе що?
— Знай, що ми будемо вічні.
Тут Бана наче струмом вдаряє, до нього прийшло розуміння що тут відбувається.
— Тут ще записка є, секунду. "Дорогі хьони, сподіваюсь вам сподобався подарунок, адже тепер ви точно зв'язані". — Чанбін валиться на підлогу, заливаючись сміхом. — Це типу натяк на ту пісню про вайфай?
ВИ ЧИТАЄТЕ
When one door closes, a new one opens
Любовные романыСпокійний вечір Чана був перерваний появою сполоханого Чанбіна. Почервонілі очі та порожній погляд дали зрозуміти, що сталось щось жахливе. Або історія про те, що навіть найщасливіша казка може закінчитися не хеппі ендом. Але ніхто не забороняє поча...
