When one door closes, a new one opens

Частина 9

Коли Чанбін закохувався раніше, то його почуття були іншими. Вони були схожі на шторм у ясний день. З'являлись несподівано, і так само зникали. Емоції лилися через край, затоплюючи усе навкруги. На жаль, часто це закінчувалось погано, бо його партнери були такі самі. А всі знають, що річка, яка вийшла з берегів це — катастрофа.

До якогось моменту у своєму житті він вірив, що разом можуть бути люди лише зі схожими характерами. Таке твердження здавалось логічним, адже тоді не потрібно довго звикати один до одного, бо в цьому ви однакові. Чудово, чи не так?

Правда Чанбін не враховував, що маючи схожий характер, люди можуть відрізнятися за поглядами та інтересами. Звісно, це призводило до конфліктів у яких ніхто не міг поступитися чи нормально поговорити. Обидва були вперті та впевнені у своїй позиції, тож про компроміси й мови не йшлося.

Сварки могли бути через банальні побутові речі, наприклад, хто буде мити посуд чи готувати. На перший погляд, це звучить навіть смішно, але у реальності ви отримуєте лише стрес та поганий настрій.

Со змінив свій погляд на стосунки, коли почав зустрічатися з Феліксом. Цей хлопець не був схожим на нікого з тих, з ким раніше зустрічався Чанбін. Завдяки йому він зрозумів, що іноді треба поступитися або визнати свою помилку. Яким чином можна організувати комфортне життя з партнером та проводити час не лише в ліжку.

Не дивлячись на усі відмінності від минулих стосунків, тут усе ще було купа емоцій. У середині нього палала ватра, яка горіла до самого кінця. Однак, напевно, він перестав показувати наскільки його внутрішній вогонь гарячий, тому їхня історія дійшла кінця.

З Чаном було по-іншому. Цього разу без метеликів у животі, блискавок, вибуху емоцій та нескінченної пристрасті. Це скоріш тепла ковдра, гарячий шоколад з маршмелоу, що залишає приємний солодкий присмак на язиці. Лісничий будиночок посеред завірюхи. Здається Чанбін починає забувати, що таке холод, бо поряд з Чаном він відчуває лише тепло, яке не може перебороти не один лютий мороз.

Після тої розмови з Джісоном він починає помічати багато деталей, які раніше не впадали йому у око. Коли Чан сміється, то його очі перетворюються на дві щілинки, а у кутку з'являються декілька милих зморшків. Його руки мають чудовий вигляд, коли вони знаходяться на власній талії, наче були створені для цього. Він готовий пищати від того, який милий хьон вранці, з його кучерявим волоссям, яке спадає тому на очі.