Дᥲմ ⲙᥱні ɯᥲнᥴ

- ГЛАВА 5. цᴇ ᴄᴀʍᴏᴋᴏᴨᴀння ɜнищиᴛь ᴛᴇбᴇ

Додому не хотілося йти. День сьогодні був максимально божевільним, але все ж таки треба повернуться і поговорити. Але не зараз, найкраще завтра на свіжу голову. Хейлі дійшла до під'їзду, подивившись угору, у бік своєї квартири, вона не побачила світла. «Значить нікого немає вдома» полегшено сказала вона і зайшла всередину. Перевернувши ключ у замку, дівчина зайшла. Переконавшись у тому, що нікого немає, вона зняла куртку та кроси. Подивившись на годинник, вона побачила

"00:13"

«Нічого собі, ось це ми довго гуляли» подумала Хейлі і пішла до своєї кімнати. Відчинивши двері, вона попрямувала до м'якого ліжка. Не в силах роздягнутися, вона плюхнулася на ліжко в кофті та штанях. Пофіг, зараз нічого не важливо, окрім сну. Через деякий час вона точно заснула.

***

- Маам, - кликала дівчинка, обережно ступаючи уламками.

Але ніхто не відгукувався, пройшовши кілька метрів, вона побачила чиюсь руку. І відразу ж ринула до неї. Дівчинка була впевнена що це її мати, почала смикати і намагатися витягнути її з-під руїн.

- Хейлії.

Почувся голос ззаду. Вона обернулася і побачила тінь, але розглянути її вона не могла, бо було темно, але тінь підійшла ближче. Хейлі вдалося побачити вигляд тіні, це був чоловік, але... зі знівеченим обличчям. Від цього дівчинці стало не по собі, вона відчула сильний страх усередині. Але в той же час ця тінь була знайомою.

- Батько? - тихо спитала дівчинка і підвелася.

Тінь кивнула, Хейлі продовжувала стояти і розгублено дивитися на, як виявляється, батька.

- Ти кинула нас, - раптом озвався він.

- Що-о? - тремтячим голосом запитала вона.

- Ми лишилися під завалами, а ти не допомогла нам... пішла.

- Ні! Я намагалася вам допомогти, але мені не вдалося! - сказала Байєрс і на її очах з'явилися сльози, вона хотіла обійняти батька, але від страху заціпеніла.

Раптом хтось ззаду поклав їй руку на плече. Хейлі обернулася і побачила... маму. З її обличчям все було добре, тільки от.. не було лівої руки.

- Мама?

- Та сонце, це я, - відповіла мама і посміхнулася.

Хейлі, це були не твої батьки, але ти
ж мене ніколи не слухала