Дᥲմ ⲙᥱні ɯᥲнᥴ

- Гᴧᴀʙᴀ 28. биᴛʙᴀ ɜᴀ жиᴛᴛя

Пітер спокійно обідав з Ем-Джей у кафе.

- Мм до речі як справи у Хейлі? - запитав хлопець.

- Думаю що добре, вона кілька днів не виходила на зв'язок.. - відповіла дівчина, крутячи ложку в чашці.

Раптом на вулиці почулися крики та галас. Пара визирнула у вікно. Купа позаземних істот витали у повітрі та землі.

- Чорт, що це за тварюки? - перелякано сказала Мішель.

- Не знаю, але думаю що мені час, робота бачу не чекає, - відповів Піт.

- Ти взяв костюм? - спитала Джонс, піднявши брову.

- Він завжди зі мною, - мовив Паркер, відтягнувши комір і показав наявність костюма під низом.

Поцілувавшись на прощання, хлопець вибіг із кафе.

«Як добре, що містер Старк вставив навушник мені в костюм», подумав Паркер, випускаючи павутинь з веб-шутера.

- Містер Старк, Пітер Паркер на зв'язку, - сказав він, - що відбувається?

- Паркер? - за кілька секунд відповів Тоні, - чому ти не вдома?

- Не можу сидіти коли наша домівка знаходиться в небезпеці. Я ж супергерой, ви самі говорили.

- Це не дитячі ігри хлопче, це дуже серйозно!

- Та знаю я, але з великою силою приходить велика відповідальність, адже так? Ну ось я несу цю відповідальність і хочу допомогти! Тому не відмовляйте мене, - відповів Пітер, пролітаючи будівлі одна за одною і на ходу борючись із читаурі.

На зв'язку настала тиша.

- Гаразд, лети до 39-ої вулиці, - сказав Старк, - по дорозі розповім обстановку.

****

Локі вийшов на платформу, що виходить на вулицю. Він спостерігав який хаос панував на вулицях Нью-Йорка.

- Думаю мені вже можна приступити до моєї безпосередньої справи, - сказала Хейлі, вийшовши за ним на відкрите повітря.

- Я теж так думаю, - відповів бог, подивившись на неї.

Дівчина підійшла ближче до краю. Раптом голову охопила біль, заплющивши очі вона побачила сотні тисяч тіней, почула купу голосів, стиснувши зуби вона намагалася здобути гору над силою. Зараз був той напад, який переслідував Хейлі останні роки. Бог обману подивився на неї здивовано, не розуміючи що з нею.
  «Дуже вдало проявився цей напад, так буде легше взяти їх усіх» з впевненою усмішкою подумала вона. Зосередившись на відчуттях, дівчина намагалася отримати контроль над тими людьми, яких бачила. Ланцюжок від однієї людини, рухався до іншого і так далі. Біль потроху йшов, Хейлі відчувала цю силу кожною своєю клітиною. Від сильної напруги у неї потекла кров з носа. Але це не хвилювало дівчину.