Світла галявина, сонце світить так що аж сліпить. Здається руки наче торкаються небокраю, кучеряві хмаринки, які плавно пливуть своєю дорогою, нагадують солодку вату.
Повсюди трава, ромашки, волошки, маки та інші польові квіти, все це нагадує портрет талановитого художника, який покрапав трохи акварелі в різні боки. З трави видніється величезний мак.
Хм... Мабуть то не зовсім мак)
Голова УПА вигулькнула з поміж трави видаючи себе, красива і широка чарівна усмішка просто зачаровує! Замість воєнної форми біла вишиванка, та вона просто створена для нього!
Україна ще ніколи не бачив брата таким веселим, і взагалі не пам'ятає коли, і чи взагалі вони ходили разом десь на природу. Повстанць стояв на фоні густого лісу навколо маків, де зовсім недалеко були довгі поля пшениці. Все це нагадувало солодку казку, але Україна про це не думав. Йому чомусь не хотілося витягнути телефон і сфотографувати це на пам'ять, ти ба, він взагалі про це в той момент не думав, просто насолоджувався щасливим моментом як ніколи.
Підійшовши до пшениці, українець сів поміж колосків, за що отримав слово в свою сторону
УПА - Гей! Ти цю пшеницю не садив, тому не псуй її!
Україна - а я й не сиджу на ній, я на пеньок присів
УПА - Овва! Де ти там його здибав?
Волинян підійшовши до України побачив що й справді той сидів на пеньку і читав книжку "Кобзар„ Звідки вона у нього взялася? Він про це не думав також! Тут була якась особлива атмосфера...
Саломан обережно розгорнув стару як світ книгу, сторінки якої були уже жовті і здається от-от розпалися б на порох у пальцях українця. Зі всієї повагою він перегорнув сторінку і з посмішкою поглянув на УПА.
Україна - а тепер будемо змагатися хто знає на пам'ять більше віршів Тараса Шевченка)
УПА - я знаю більше за тебе, здавайся!
Україна - це ми ще побачимо! Виграш буде, еееее....
УПА - вареники з вишнею
Україна - підходить!
Двоє юнаків один за одним розказували вірші, знаючи половину книжки віршів на пам'ять точно. Лише ніжний голос матусі відволік їх
ЗУНР - Хлопці!Їжа на столі, гайда їсти!
УПА і Україна - ідемо, матусю!
Навипередки, не забувши про Кобзаря, хлопці побігли до білої, розписаної узорами хатини дах якої складався з соломи.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Нас щось пов'язує....Лише повітря?
FanfictionUSA/Ukraine Фанфик про двох країн, які вперше у нормальних, повноцінних відносинах. На заваді стоїть наївність українця до росії та невпевненість обох. Чи не засудить їх світ за не традиційну орієнтацію, та чи будуть вони щасливі?
