Моя ботанка...|Ейдан Галлагер

-5-

-Оповідає т/і-

Я  прокинулася із сильним болем у голові. Я не пам'ятала нічого, окрім того, як Джеймс і Аліса танцювали разом. Я повільно відкривала очі, кладучи руки на голову через сильний біль, здавалося, що вона вибухне.

Я подивилася на свій лівий бік, здається, я була у кімнаті. Коли? Чи це була кімната Сейді? Я не знаю. Я відкрила і закрила очі, щоб спробувати бачити чіткіше, коли подивилася на свій правий бік, мої очі розширилися, і я побачила декого під ковдрою, якою була прикрита, і почала лякатися. Я сіла і сперлась на спинку ліжка. Я була лише у нижньому одязі, а хлопець поруч зі мною був Ейдан. Я прикрила рот рукою від враження, коли помітила, що він почав рухатися. Він одразу ж подивився на мене, мої очі були заплакані.

- Доброго ранку... ботанка - він промовив  хрипким голосом і посміхнувся.

- Що сталося?! - Я говорила збуджено, поки прикривала себе достатньо, щоб абсолютно нічого не було видно з мого тіла.

Він зітхнув - не хвилюйся, тобі не потрібно прикриватися, я вже побачив тебе, повністю, від голови до п'ят - він облизав губи - Красуня... ботанка - він посміхнувся, розмовляючи занадто цинічно.

- Що ти зробив зі мною?! - Я кричала, кинула в нього подушку, поки мої сльози падали.

- Це була спільна робота для нас обох, я не заберу всю славу - він підморгнув мені і надів свої черевики.

- Я нічого не пам'ятаю!-я зітхнула, сподіваючись на відповідь.

- Шкода, ти так гарно провела час-він поцілував мене в щоку, а потім вийшов з кімнати.

Я розлючена, коли мої сльози продовжували падати, я кинула подушку на підлогу і прикрила руками своє обличчя. Потім одягнула свій одяг і взула кросівки, щоб зійти вниз.

Коли я спустилася,  думала, що всі будуть спати в спальнях, але я помилилася, всі були тут, сплять на підлозі, на столі, на дивані, двоє хлопців були на сходах, на стільцях, все було в повному безладі.

Я подумала кілька секунд і одразу ж пішла до кухні, шукаючи таблетку, щоб потім вийти звідти, моя голова боліла занадто сильно.

- Ого, я думав, що тобі потрібно більше часу, щоб зійти - сказав цей чоловік, який мені так не подобається.- Ти хочеш?- він запропонував склянку соку. Я подумала трохи, мені потрібно було поговорити, щоб спробувати згадати.