Моя ботанка...|Ейдан Галлагер

-7-

-Оповіє т/і-

Я готувала щось їсти, було пізно і, мабуть, мав бути  дощик, було якось прохолодно і хмарно. На мені була піжама, трусики та світшот.

Я вийняла хліб із тостера, поклала його на тарілку й налила собі склянку апельсинового соку. Потім я пішла з кухні.

Я увімкнула телевізор і приготувалася їсти, дивлячись його.

Звук сповіщень на телефоні  перебили мене, і я перевірила це.

Це була розмова з друзями, мабуть вони хотіли зустрітися. Мені не хотілося, вдень було дуже тихо, і я просто хотіла спати після перегляду мого улюбленого серіалу та з'їденого тосту.

Я проігнорувала повідомлення, поставила телефон на беззвучний режим і продовжила.

Закінчивши їсти, я залишила посуд на столі й відкинулася на спинку крісла. Звук дверей порушив мій спокій.

-Це не може бути Аліса, — сказала я, підводячись я  босоніж підійшла до дверей і відчинила їх.

-На добраніч.... т/і -Ейдан говорив переді мною. Почекай, Ейдане?!!

-Що ти тут робиш? — запитала я розгублено. Як ти дізнався, де я живу? А чому ти не називаєш мене ботанкою?

Він подивився на годинник на зап'ясті - сьома -спокійно посміхнувся мені. Блін, я забула, але я справді не пішла би з ним. Я щось сказала. саркастично, мабуть, він не зрозумів.

-Як ти знав, де мене знайти? -задала я питання, схрещуючи руки.

-Я не знаю, як гадаєш? - відповів він трохи весело.

— Не знаєш? - кивнув він, - тож ти просто сказав "О, добре, я думаю, що вона живе тут", і ти прибув? - він знову кивнув і тихенько засміявся.

Він побачив мене ображеним - зовсім ні, але це не важливо.

-Ми...- перебив.

-Я не піду,- він збентежено подивився на мене- Я дійсно думав, що ти зрозумієш мій сарказм, коли я тобі скажу.

-Хіба це було не серйозно? - Я заперечувала, - який  я ідіот, - пошепки сказав він  і опустив погляд. Я наздогнав це й трохи засміявся.  Він подивився на мене- Мила усмішка- Я закотила очі, посміхаючись.

- Іди геть, Галлагер.-сказала я з поспіхом.

-Ну, якщо ти не прийдеш, я зайду, — сказав він і, не кажучи далі, відштовхнув мене вбік і пішов до мого будинку. Я обернулася, щоб побачити його.