Випадкова італійська сім'я

Розпаковка

Бажання щось відповідати і мене, само собою, немає. Я взагалі вирішила повністю ігнорувати його, нехай собі думає що хоче, можливо якось дійде до правильного висновку. Бо зараз почнеться тисяча і одне виправдання, а потім ще, якимось неймовірним чином, я виявлюсь винною в тому, що він трахався на право і на ліво. Чомусь мене на покидала думка, що це не перша і не єдина панянка, яка опинилась на шляху мого благочестивого чоловіка. Кинувши номер майже колишнього чоловіка в тимчасовий блок на годину, я все ж таки вирішила поїсти.
Настав момент ікс - розпаковка. Що ж це чудо еволюції напакувало в той рюкзак. Я розчібнула його і витрусила вміст на ліжко.
Що ж, лот номер один - червона шифонова сукенка. Господи, ну хоча б кістковий мозок в нього ж має бути! Середина січня, холод собачий - він пакує тоненьку сукню. Боже, де був мій мозок коли я вийшла за нього заміж?!
Лот номер два, а краще сказати що це і три, і чотири, і пʼять: білизна. До холери багато білизни. Червоний кружевний комплект з поясом для панчох, чорний комплект-сіточка, трусики з відкритим доступом, колготки з відкритим доступом, тілесні панчохи, чорні панчохи...мама моя рідна, він збирав речі для романтичних вихідних чи для вітрини Алеї Червоних Ліхтарів? Мушу визнати, білизна класна, якісна, дорога. Хлопчина непогану касу магазину зробив, хочу вам сказати. Цікаво, то він сам обирав чи кралечка з фото допомогла.
Оппа, я раптом усвідомила, що в цій ситуації, я зла виключно на Марка і навіть не задумалась про кралю. Моя голова, чомусь, не вважає її винною. В принципі, її я навіть не знаю, а може таке бути, що і вона зеленого поняття не мала про моє існування, а от чоловічина точно знав зо одружений.
Оппа номер два, а хто ж це зробив ці чарівні світлини? Ця думка теж, раніше, не випливала в моїй голові. Малята явно в спальні, чи то готель, чи можливо чиясь квартира, я не знаю, але факт є факт. Голобʼята були занадто захоплені процесом щоб робити фото, тай ракурс могли підібрати більш вдалий.
Цікаво, дуже-дуже цікаво...
Але я відволіклась, лот номар якийсь там: лосини, чорні, в рубчик, утеплені. Прекрасно, хоч один раціональний вибір.
І зразу ж лот якийсь там, якийсь там: чорне оверсайз худі. Боже, чоловіче, все ж, хоча б кістковий мозок в тебе є. І останній лот прекрасного багажу - моя дорожня косметичка, яка благополучно лежала в темній шухляді ванної кімнати з минулорічного відрядження. Добре, можливо до квіткового мозку є ще кілька відростків спинного.
Вдягнувши новознайдені наряди, я попрамувала їсти, бо мій шлунок вже явно був у стресі від тих нервів і вимагав зайняти його чимось, окрім самопоїдання.