Випадкова італійська сім'я

Розмова з другом

- Кажи бігом, я зайнята.
- Пʼєш?
- Ще їм
- Багато?
- Нормально, що хотів?
- Хтось невдусі.
- Ти перервав мені трапезу, кажи вже.
- Хотів спитати, що мені сказати твоєму, колишньому, майже колишньому, чи який він там, чоловіку? Він задовбав мене. І не тільки мене. Він всім кого знає з твого оточення обдзвонює і допитує де ти.
- Пошли його нахєр.
- Окей, лице підрихтувати можна за нагоди?
- Ласкаво прошу
- Що він зробив?
- Трахався на право і наліво. Мені фотки в інсті скинули.
- Єбать!
- Так він так і робив, власне.
- Пизда йому, хай но тільки мені на очі попадеться.
- Воу, ти що розійшовся, ангел помсти. Не марай об сміття руки, від нього ж не відмиєшся.
- Пофіг, носа точно зламаю.
- А я і не знала, що ти мене так любиш. Це мило.
- Я такий. І скільки вже в тобі стаканів?
- Другий бокал. До речі, вино чудесне. Сфоткаю етикетку, тобі таке пошукаю, я  так зрозуміла, це якийсь місцевий сорт.
- Ти ж сказала, що мені лиш магніти світять.
- Я сказала, що подумаю. Я подумала. Я куплю тобі вина.
- Тепер я полюбив тебе ще трохи більше.

Щось після цієї чудесної розмови з моїм любим другом,настрій в мене з паскудився ще більше, ніж під тортурами свідомості.Ще й атмосфера від альфа самця почала дратувати. Ну на який біс ходити оце людними місцями  і розвіювати у повітрі свої феромони сексу?! В оточуючих що проблем замало? Сидить он,з красунею, вечеряє, а я сиджу сама! Їм, як свиня перед Різдвом і планую випити як дід перед тим самим святом. Ніякої порядності в людини. Бісить!

І оце я так розійшлась в своїх думках після лишень двох келихів, а маю ще не допиту пляшку. Опапа... Я так розійшлася в своїх думках, тому що маю допиту!!! пляшку. А як то так вийшло? Містика, не інакше.
Ну, допила, та й Бог з нею, клацнула етикетку з назвою, треба буде і справді своєму, злегка проспиртованому товаришу, привести. Тренер, як ніяк.