Первісток

Бонус. Місяць потому.

Техьон прокидається від відчуття обережних поцілунків на долонях. Відьма розплющує очі і важко зітхає: біля ліжка сидить надто задоволений король із оберемком свіжих квітів.

— Я ж просив тебе не рвати нічого в саду без дозволу, — бурчить омега, коли букет лягає поруч із ним на подушку.

— Тоді як мені тобі зробити сюрприз?

— Перестань будити мене в такий ранній ранок, і я вже буду неймовірно щасливий, — Техьон натягує ковдру прямо до носа, тишком-нишком розглядаючи альфу. — І взагалі, чому ти вічно заходиш у мою спальню без стуку?

Чонгук закочує очі, складаючи руки на грудях.

— Тобто тобі дозволено з стусана залітати в будь-яку кімнату в цьому замку, а мені ні? Нагадати, як учора ти увірвався до моїх покоїв?

— Не треба, я тепер завжди стукатимуся, — червоніє щоками омега, згадуючи, як не вчасно забіг у чужу спальню. Чонгук, що переодягався, ледве встиг прикрити все найпотаємніше, а потім півгодини читав омезі нотації про правила пристойності.

Король кидає на нього пильний погляд, мабуть, також згадавши вчорашні події.

— Радий, що ти нарешті вирішив вчитися на своїх помилках.

Він сміється, коли відьма старанно намагається випхати його з ліжка, а потім акуратно перехоплює чужі кісточки, залишаючи на кожній ледве відчутній поцілунку. Техьон здригається, але не намагається вирватися з чіпких рук, тому що за минулий місяць надто звик до такого пробудження, дозволяючи альфі заходити щоразу все далі й далі, але Чонгук особливо й не квапить події, даючи їм обом час звикнути до почуттів, що зародилися. між ними.

Залишивши, нарешті, в спокої чужі ноги, король підходить до вікон, розсуваючи штори, щоб впустити сонячне світло прямо в ліжко відьми.

— Чи не хочеш поснідати сьогодні в ліжку? — тихо цікавиться він, поглядаючи на омегу, що сонно потягується.

— В ліжку? — очі Техьона відразу спалахують, бо саме це він вималівав у альфи вже як кілька днів, але останній зі своїм пунктиком на порядок був категорично проти.

— Викликати лікаря перевірити тобі слух?

— Тобі виклич, — бурчить омега, сповзаючи з ліжка, і тут же мчить до дверей, кидаючи через плече, — Я зараз швидко вмийся і повернуся! Хочу в ліжку тебе та сніданок!