Первісток

Угода з відьмою

Дивитися на лікарняні ліжка, заповнені молодими омегами й батьками, що плачуть поряд з ними, дивитися на побитих альф, що сидять на підлозі, тримаються за рани і зчепили зуби, дивитися на блідих лікарів, які тремтять кривавими руками зашивають і перев'язують.

Чонгук не думав, що на все це доведеться дивитися, коли він повернеться з Півдня. Не думав, що як його кінь пройде через кордон, що відокремлює чужі території та його королівство, то на самому вході його зустріне маленька дівчинка з запливлим оком, що вчепилася в його ногу. Він тоді, не роздумуючи, підхопив її і посадив на коня, і вона, ревучи, шепотіла про те, де на нього всі чекають і де він так потрібен.

Вже підходячи до лазарету, альфа розумів, що прийшов надто пізно, розумів, що його не було надто довго. Народ у палатах не кричав і не кидався в його ноги, але вони дивилися. Пронизливо і з надією у глибині заплаканих очей. Навіть сторожі, що патрулюють місто, з забрудненою в крові зброєю дивилися на нього так, ніби молили, щоб він покінчив з усім цим, допоміг їм самим зупинитися.

Чонгук завжди вірив, що очі — це дзеркало душі. Всі емоції, які можна побачити в погляді людини справжнісінькі. Дотики можуть брехати, язик може брехати, але очі... Очі ніколи.

У п'яному погляді його батька танцюють ненависть та веселощі. Він тягає за волосся по всій тронній залі молоду напівоголену омегу. Жінка в чужих руках тремтить, гублячи сльози на мармурову підлогу, але не кричить, і Чонгуку її розбите обличчя говорить про те, що, можливо, незадовго до його приходу вона намагалася.

Король зупиняється посеред зали, його корона скосилася в бік, а обличчя червоне чи то від випитого, чи то від того, що рідний син повернувся до замку.

— Мій король, — цедить Чонгук, роблячи уклін, а сам не зводить погляду з практично розмазаною по підлозі жінки, вона теж дивиться у відповідь, і в неї в очах не надія, а тихий крик про допомогу, — Я повернувся з Півдня з добрими. новинами.

— Гарними новинами, — випльовує його батько, нарешті відпускаючи волосся омеги, — хто б сумнівався. Ти маєш бути радий, що знову мав рацію?

— Ви маєте на увазі те, що перед тим, як Ви відправите туди свої війська, я вирішив зробити до Півдня свій візит і те, що зміг домовитися з ними про морський кордон без кровопролитної війни? Я радий тільки з того, що зміг зберегти життя тисячам своїх людей. Але дивлюся, що за моєї відсутності ви посприяли тому, що їхні ряди все-таки порідшали.