Граф мимоволі випився мальцями в ручки крісла. Надто пізно він усвідомив, що жінка навпроти ладна була будь-якої миті розірвати його на шмаття.
- Замовкни.
- Пані Дункан!
- Годі плескати язиком доки я вам його не відрізала, - крізь стиснуті зуби прошипіла вона. Айсель потерла обличчя і підняла голову. Її погляд повнився відразою. - Скажіть це знову. «Бідна позашлюбна дитина»? Отже, ви думаєте, що вона марна? Як ви смієте після такого називати себе батьком? І зараз ви кажете, що турбуєтеся про неї?
- Пані Дункан.
Я помилився.
Граф енергійно похитнув головою, намагаючись владнати ситуацію, але у відповідь отримав лише глузування:
- Знову тявкання. Жодного разу не доводилося чути як тявкає кіт, а от люди - будь ласка.
Він не відповів.
- То потявкайте. Хіба ви не хотіли повернути ту дитину?
- Поверніть дитину...
- Ви й справді продовжуєте тявкати? Я гадала вам тільки совісті бракує, але, схоже, розумом вас також обділили, - з її грудей вирвався тихий смішок, і жінка розвеселено хитнула головою.
- Пані Дункан, ваша поведінка надзвичайно неґречна.
- Ви жалюгідні, графе. Як можна порятунок дитини від таких покидьків називати викрадення? Були б це ви, ви б точно її назад відіслали, еге ж? Але тільки тому, що у вас відсутня мораль, не означає, що й решта так поводитиметься, хіба ні? Чим більше думаю, тим краще усвідомлюю, наскільки ж ви несповна розуму.
Почувши подібну образу, граф підірвався, тож Айсель неквапливо підвелася слідом за ним.
- Я скажу коротко, пані Дункан.
- Я також.
- Пані Дункан, дитина...
- Ми, Дункани, ніколи не відправимо цю дитину назад, - наголосила вона. Ігноруючи зблідлий вираз графового обличчя, Айсель ткнула пальцем йому в груди і злісно сказала: - Запам'ятайте цю мить, графе. Адже ви згадуватимете її до кінця свого життя. Клянуся ім'ям Айсель Дункан.
Слова її клятви були настільки величними, що у чоловіка не виникло сумнівів: помста цієї жінки буде достатньо лютою, аби знищити весь його рід.
Граф відступив, нездатний витримати її натиску.
- Ваше безсердечне нехтування, насилля вашої дружини, огидне ставлення вашого сина - все, що ця дитина пережила повернеться вам сторицею.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Поведінка, гідна спадкоємиці заможної родини
Novela JuvenilБудучи позашлюбною дитиною графа, Ронель з дитинства зазнавала насилля. Одного дня, її обрали наступною слугою кота Рейнарда Дункана - найбагатшого чоловіка імперії. Так вона втекла від кошмару графського маєтку. - Вітаємо з поверненням додому, пані...