Поведінка, гідна спадкоємиці заможної родини

Розділ 4: Ти прийшов, наче сон (4)

Коти та люди не можуть мати повноцінну розмову за визначенням. Адже коти можуть тільки нявкати, а люди, в кращому випадку, активно жестикулювати. Тож Мішель спостерігала за палкою дискусією між Рубі та Айсель з мовчазним захопленням. На губах секретарки була легка стримана усмішка.

— Тож...

Айсель глянула на кота, що агресивно смикав поділ її сукні. От же ж запальний котяра. Вона потягнулася, аби висмикнути з його лап свій нещасний поділ. Ляп! Біла пухнаста лапа вдарила її по руці.

— Тобто ти вже обрав собі нового дворецького?

Няв-няв. Ну нарешті ти почала думати головою, — кивнув Рубі, вичікувально дивлячись на Айсель.

— Гаразд. Вітаю. Але мене не дуже цікавлять твої вихваляння.

Жінка підвелася. Помітивши її байдужий вираз обличчя, Рубі знову вчепився в неї. Поділ дорогої сукні, старанно вишитої майстрами з району Дієра, був безбожно роздертий котячими кігтями.

Айсель запнулася, насупилася та опустила погляд. Кіт тупав передніми лапами. І, судячи з того, як той махав хвостом, він був абсолютно невдоволений.

— Майбутній дворецький що, відмовив тобі?.. Ну ти й ходяча проблема. А я казала тобі слідкувати за своїм характером.

Все не так, дурепо! — відповів Рубі сумним поглядом. Здавалося, він ось-ось заплаче.

Жінка протяжно зітхнула.

— Ну що?

Ня-яв.

— Ти обрав свого майбутнього дворецького, правильно?

Кіт заричав, і, туп-туп, знову затупотів лапами.

Жінка спробувала вгадати, що сталося:

— Але йому щось в тобі не сподобалося?.. Гей! Ти, клятий коте, ще один удар і я просто піду. Годі вже.

Няв-няв.

— Нащо ж ти тоді схопив мене, якщо я тебе так дратую? Тобі потрібна моя допомога з майбутнім дворецьким?

Так, це воно! Правильно!

Глянувши на Рубі, що з ентузіазмом дивився на неї у всі очі, Айсель відсторонено фиркнула.

— Що ж робити? Мені абсолютно байдуже.

Пум, пум! Жінка зітхнула, коли кіт знову забив її лапами. Поки дідусь їздив у справах, відповідальність за неприємного родинного улюбленця лягла на плечі Айсель.