Коти та люди не можуть мати повноцінну розмову за визначенням. Адже коти можуть тільки нявкати, а люди, в кращому випадку, активно жестикулювати. Тож Мішель спостерігала за палкою дискусією між Рубі та Айсель з мовчазним захопленням. На губах секретарки була легка стримана усмішка.
— Тож...
Айсель глянула на кота, що агресивно смикав поділ її сукні. От же ж запальний котяра. Вона потягнулася, аби висмикнути з його лап свій нещасний поділ. Ляп! Біла пухнаста лапа вдарила її по руці.
— Тобто ти вже обрав собі нового дворецького?
Няв-няв. Ну нарешті ти почала думати головою, — кивнув Рубі, вичікувально дивлячись на Айсель.
— Гаразд. Вітаю. Але мене не дуже цікавлять твої вихваляння.
Жінка підвелася. Помітивши її байдужий вираз обличчя, Рубі знову вчепився в неї. Поділ дорогої сукні, старанно вишитої майстрами з району Дієра, був безбожно роздертий котячими кігтями.
Айсель запнулася, насупилася та опустила погляд. Кіт тупав передніми лапами. І, судячи з того, як той махав хвостом, він був абсолютно невдоволений.
— Майбутній дворецький що, відмовив тобі?.. Ну ти й ходяча проблема. А я казала тобі слідкувати за своїм характером.
Все не так, дурепо! — відповів Рубі сумним поглядом. Здавалося, він ось-ось заплаче.
Жінка протяжно зітхнула.
— Ну що?
Ня-яв.
— Ти обрав свого майбутнього дворецького, правильно?
Кіт заричав, і, туп-туп, знову затупотів лапами.
Жінка спробувала вгадати, що сталося:
— Але йому щось в тобі не сподобалося?.. Гей! Ти, клятий коте, ще один удар і я просто піду. Годі вже.
Няв-няв.
— Нащо ж ти тоді схопив мене, якщо я тебе так дратую? Тобі потрібна моя допомога з майбутнім дворецьким?
Так, це воно! Правильно!
Глянувши на Рубі, що з ентузіазмом дивився на неї у всі очі, Айсель відсторонено фиркнула.
— Що ж робити? Мені абсолютно байдуже.
Пум, пум! Жінка зітхнула, коли кіт знову забив її лапами. Поки дідусь їздив у справах, відповідальність за неприємного родинного улюбленця лягла на плечі Айсель.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Поведінка, гідна спадкоємиці заможної родини
Genç KurguБудучи позашлюбною дитиною графа, Ронель з дитинства зазнавала насилля. Одного дня, її обрали наступною слугою кота Рейнарда Дункана - найбагатшого чоловіка імперії. Так вона втекла від кошмару графського маєтку. - Вітаємо з поверненням додому, пані...