— Навіть не знаю, що з тобою робити,— незадоволено пробурмотів дідусь дивлячись на розгублену Клер. Під його насупленим поглядом вона почувалася непотрібною дрібничкою, яку шкода викинути геть і залишити неможливо, але потрібно кудись подіти.
— Ви так дивитесь на мене, ніби я винна в тому що трапилось... – промовила Клер опустивши погляд. Дідусь знову незадоволено зиркнув на неї, продовжуючи походжати зі сторони в сторону по кабінету. На вигляд йому було близько шістдесяти, хоча рухався він доволі бадьоро, здавалося – зовнішність – єдине чого торкнувся час. Клер з цікавістю роздивлялася казковий інтер'єр кімнати, намагаючись не думати зараз про всі ті питання, які не лишали її в спокої останні чотири години. Кабінет Мідаса, саме так відрекомендувався він раніше, дійсно був казковим, і будинок, і сад... Ніби декорація якогось фільму в стилі фентезі. Ось тільки це було реальністю... Клер не вдалося відволіктись і, поки дідусь ходив по кімнаті і бурмотів щось незрозуміле, вона повернулася думками до ранку, коли все пішло не так...
Вона запізнювалась до коледжу, довго чекала автобус і, ніби все сьогодні було проти неї, автобус на півдорозі зламався, організувавши чималий затор. В решті решт вона запізнилась настільки сильно, що не було сенсу йти в аудиторію, викладач вже б її не пустив і гарантовано відмітив її відсутність у журналі. Нікуди вже не поспішаючи, Клер повільно шла по тротуару, вона штурхала ногами пожовкле листя, яке з шарудінням розліталося навкруг. «Мабуть у двірника сьогодні вихідний,»— останнє, що встигла подумати Клер, перш ніж полетіла крізь відкритий люк, що невідомо звідки з'явився під ногами.
Саме з цієї миті все її життя перевернулось шкереберть. Якби ж вона просто провалилась у каналізацію, все було б не так страшно – Клер, ніби персонаж однієї відомої книги, через той люк потрапила в інший світ, абсолютно не схожий на той що був. Точніше, вона потрапила до саду Мідаса, ще точніше – прямісінько на альтанку, де він, не підозрюючи ні про що, пив чай. Дівчина проломила дах будівлі і гепнулася перед переляканим дідом. Мідас не втримав у руках чашку і вона тихенько лязгнула об підлогу, якусь мить вони непорушно дивились один на одного. Сивий дідусь в незрозумілому одязі, на зразок халату, і струнка темноволоса дівчина з переляканими зеленими очима, теж в дивному на думку діда одязі. Нарешті дід обережно промовив:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Магічний Університет Блекмор (книга І)
FantasyДивним чином звичайна студентка потрапляє в інший світ, наповнений магією та казковими істотами. Вона змушена виживати в новій реальності, в самому вирі таємничої змови та небезпек. Вона ніби магніт притягує до себе неприємності, але поруч і романти...
