Магічний Університет Блекмор (книга І)

Розділ 11

Алекс з Ніколасом обшукали підвал і всю територію замку без виключення. Жодного сліду Дрейка не було. В підвалі поруч з вогняним колом, від якого вже не було жодної користі, Сентрокк знайшов залишки магії. Хтось створив портал, через який ймовірно і винесли тіло. Всю ніч тривали пошуки. Їм не вдалося допросити Клер — вона мала відійти від дії закляття, тому Ніколас вклав її спати магією, на диванчику в кімнаті Кароліни, щоб Лич за нею наглядав. "Шукачі пригод по підземеллям" досі були без свідомості в лазареті, вони мали прийти до тями ввечері. Ректора досі не знайшли. . .
Зілля ось ось мало приготуватися, а в замку панував Хаос.

Щойно Клер прокинулася їй дали в руки чашку з ароматним трав'яним відваром. Алекс сидів у кріслі, Нік стояв обпершися об стіл і схрестивши руки на грудях — вони чекали пояснень.

— Як мої сусідки? Як хлопці?— обережно спитала Клер, тримаючи чашку обома руками і не підводячи очей.

— Вони під наглядом лікарів, скоро одужають,— відповів Алекс.— Розповідай, Клер, що вчора трапилося. Як ви опинилися в підвалі?

Клер зітхнула і підняла очі на Блекка: він був дуже, дуже сердитий і пильно на неї дивився, ні на мить не відводячи очей.

— Ми з дівчатами були в кімнаті і до нас прийшли Рік і Дін. Ми сиділи, спілкувалися...

— Просто спілкувалися?— уточнив з підозрою Нік.

— Дін приніс пляшку якогось вина,— дивлячись в чашку промовила Клер.— Ми сиділи спілкувалися і пили... Потім Дженні розповіла, що вони з Ріком знайшли таємний хід...

— Нащо вони його шукали?— спитав Алекс.

— Вони його не шукали,— дівчина поглянула на нього.— Вони стояли коло стіни, Рік обперся об якийсь камінь і відкрився прохід. Зрозумійте, цей хід зовсім в іншому крилі, не там де вхід до сховку в якому був Дрейк. Якби ми знали — ми б туди не пішли в жодному разі...

— І ви вирішили, що це гарна ідея туди попхатися?— уточнив Нік.

— Ми вирішили, що гуртом не страшно...— зітхнула Клер.

— Далі що було?

— Ми спустилися, довго йшли по вузькому тунелю, доки не наткнулися на стіну. Рік почав обмацівати її і знайшов важіль, ми вийшли туди, де ви нас знайшли. Всі почали дивно себе поводити, я бачила, як вони страждали від жахливих галюцинацій, а потім втратили свідомість. Я намагалася знайти вихід, та було темно. Коли Джіа відключилася — вогник, що вона начаклувала, згас... Я лишилася в темноті сама... і мені почало здаватися, що за мною хтось спостерігає. В мене починалася паніка, раптом, я почула, що десь щось горить. Ніби вогнище. Я тихенько пішла на звук і побачила Його... Мені стало так страшно... Я ніколи так не боялася... Це був якийсь ірраціональний страх... Я бігла кудись назад, спіткнулась об когось, впала, і згадала про кулон Кароліни... Я не сподівалась, що це допоможе, та мала спробувати...