Магічний Університет Блекмор (книга І)

Розділ 13

Під час обідньої перерви Кароліна викликала до себе Лича:

— Ти ще відчуваєш Дрейка?— зтурбовано спитала вона. Останнім часом її не лишало відчуття небезпеки. Щось відбувалося чи мало відбутися, невідома тривога не давала зосередитися на роботі. Лікувальні трав'яні збори не допомагали заспокоїтися.
— Так, досить добре відчуваю,— кивнув Лич.— Він у місті, я не можу туди потрапити, там якийсь захист, та можу вказати адресу.

— Чудово,— кивнула Кароліна.

— Чи можу я дещо зауважити?— обережно спитав Лич, у відповідь Кароліна зацікавлено на нього поглянула в очікуванні продовження.— Коли я притримував в тобі життя, я помітив деяку аномальність в єнергетичному полі... Дещо дивне...

— Я забороняю тобі озвучувати думки з цього приводу, будь кому,— різко зупинила його вона.

— Тобто моє припущення вірне?— піднявши брову, дещо здивовано спитав він.

— Я ж незнаю, що там за припущення, а спитати ти не можеш, тож ми не дізнаємося відповіді,— хитро усміхнулася вона.
Лич насупився.
— Я помітив, ще дещо цікаве... В кімнаті ректора.

••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
Малганіс матеріалізувався в кімнаті з тацею в руці. Іншою рукою він жестом звільнив письмовий стіл від того хаосу, що там був — книги і свитки акуратно склалися на вільних поличках. Він поставив тацю на стіл і невдоволено пробурмотів:

— Спочатку я був бібліотекарем, потім мене понизили до секретаря, тепер взагалі я офіціант — чи можливе більше приниження?

— Прибиральник?— ледь посміхнувшись припустила Клер.

— Дякую,— все тим же тоном промовив він.— Тепер мені ліпше...

— То надто багатою я стільки не з'їм,— зиркнувши на страви, що розставляв Лич, сказала дівчина.

Напівдух хитро посміхнувся:

— Ректор бажає обідати разом з вами,— він сказав це таким тоном, що Клер знову зашарілася. Якби вона знала, як його вбити — цієї сутності тут вже б не було.

Двері відчинилися і ввійшов задумливий Ніколас:

— Ти вільний,— кинув він Личу.