Не по плану

5

Пітер подивився дуже грізно в натовп шукаючи того хто це сказав. Але його відволік погляд Генрі.

П: Чого ви всі дивитесь? Давайте, кожен по своїх справах пішов.

Всі одразу послухали Пена і розійшлись хто куда.

П: Я до Генрі. Фелікс відведи її в мій будинок.

Фелікс махнув головою і жестом показав тобі йти за ним. Я пішла за Феліксом по невідомим стежкам.

Тим часом Пітер підсів до Генрі який сам сидів на колоді дерева.

П: Ти чого скучаєш?

Г: Та нічого такого.. а хто ця дівчина?

П: Я вже її представив. Чи ти не слухав?

Г: Та ні я зрозумів, але звідки вона появилася?

П: Чого вона тебе так зацікавила?

Г: Ти ж казав, що не хочеш мені брехати.

П: Я і не брешу, просто не розказую тобі те, що ти потім і так дізнаєшся. Тим більше, що сталося, що ти так дивно на неї дивився?

Г: Розумієш в книжці описано про всіх героїв, злодіїв чи інших, а її там немає..

П: Може просто письменник не дописав її?

Г: Письменник? Хто це такий?

П: Це той хто писав книги про нас і про магію. Також він може змінювати хід історії, думок чи подій.

Г: А хто являється письменником?

П: Ніхто не знає. Це найбільша загадка нашого світу. Але я тобі про це не розказував.

Пітер встав і перед тим як піти сказав через плече.

П: Лягай спати. Завтра буде важкий день.

Генрі мовчки встав і пішов в свій намет. А Пітер пішов в свій будинок.

**У тебе та Фелікса**

Фелікс повів тебе по стежках. На цей раз вони були більш протоптані і тому загубити Фелікса було не легко.

У: І давно ти тут живеш?

Ф: Давно.

У: Сухо. Зрозуміло і коротко. Саме ці риси тобі дав один із найдорожчих тобі друзів. Так?

Ф: Ти це до чого?

У: 4 роки тому. Пасмурний день. І один хлопчина який підійшов до тебе з проханням допомогти.

Фелікс йшов не зупиняючись і слухаючи слова дівчини.

У: Він попросив тебе, щось, а ти не поміг і тому ти себе картаєш через його смерть.