У кожного місця є секрети. Але деякі приховують набагато більше..
- Хто ти? - неспокійно запитав Пітер Пен пустоту.
- Я? Я душа цього місця.. - відповів простір ніжним, жіночим голосом.
(Раджу подивитися серіал, щоб повністю зрозуміти події в цьому...
Вони двоє сиділи в вітальні біля розпаленого каміну. Уляна сиділа на кріслі, а Пітер розлігся на дивані.
У: Дим вже заполонив все місто. Скоро і до нас дійде.
П: Нічого) зато Темний і Герої сплять.
У: Навіщо тобі всі спогади?
П: Щоб забрати щастя з їхнього непотрібного існування.
У: А хіба не буде краще лишити їхні спогади, щоб вони знали, що загубили?
П: Я також так думав, але.. це не ті відчуття.
У: Ти ж знаєш, що зі мною буде якщо помістити всі спогади в мене?
П: Нажаль, така ціна.
У: Ціна чого? Твого задоволення? Чи мого гіршого існування?
П: Це ж просто займе якусь маленьку частину тебе.
У: Ти не розумієш? Всі спогади які ти в мене помістиш будуть забирати мою життєву енергію!
Пітер трохи подумав і ніби не почувши слів Уляни підвівся, і глянув в вікно.
П: Раджу трохи прикрити очі)
Він подивився з посмішкою на Уляну яка помітила дим який вже заповнив повітря.
Дим заповнював мій розум і останнє, що я побачила це Пена з диявольською усмішкою.
**Від лиця Уляни**
Я проснулася в дуже комфортній кімнаті. За вікном була злива і.. дерева?
У:~Ми ж не в Небувалії? Чи Сторібрук нова Небувалія..~
Чесно кажучи я сама не знала за кого я.. чи за Героїв, чи за Пена. Він мене приваблював, але рішення помістити всі спогади в мене, як в якусь річ...
Я вийшла з кімнати. Виявилось, що це було в тому самому будинку в якому я заснула. Просто кімната поміняла вигляд. Коли я обійшла будинок то не помітила ніде Пена. Але все, що приваблювало мою увагу це дерева за вікнами. Вони були величезні.
У:~Вони такі красиві.. високі, пишні~
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
