Не по плану

11

У: Може досить сукню портити?

Я одним рухом забрала всі порізи і краплі крові. Не простої крові. Чорної в перемішку з червоною.

Рум: Чому ти не вмираєш?!

У: Перше згадай хто ти, а потім згадай хто я..)

Пітер почав потрохи відморожуватися. Принаймі рукою вже рухати може.

Рум: Ти безсмертна? Але ж сестру я твою вбив..

У: Хоть вона сестра і рідна душа, але я старша і набагато сильніша ніж всі вони разом взяті.

Темний точно не хотів почути такої відповіді.

Рум: В кожного є своя слабкість) як і в мне так і в тебе.

У: Ти правий у всіх є.. але в кожного вони різні)

Темний стояв невпевнено на ногах, а Ніл вже очима шукав Генрі.
Ти хотіла встати, але Темний швидше зреагував і магією надів якийсь браслет. В душі почало дуже здавлювати. Ніби все тіло зжималося.
Та це було не тіло, а магія, яку браслет сковував. Я сиділа на колінах і просто дивилась на Темного який самовдоволенно усміхався.

У: Пожалієш..)

Очі загоріли бажанням помсти) за біль... яку ти відчувала весь час, а зараз вона ще більша..

Ніл знову полетів в повітрі, але тепер в свого батька. Вони двоє полетіли аж до іншого кінця Небувалії в табір Героїв. А Уляна сиділа з посмішкою і в тій самій позі. Очі були приковані в місце де раніше стояв Румпель.

Пітера нарешті відпустило. Він підійшов до тебе і присів перед твоїм обличчям, щоб ти відволіклась і подивилась на нього.

П: Тобі потрібно відпочити.

Він з легкістю зняв браслет. Все в середині забурліло. Занадто багато магії повернулось дуже різко. Пам'ять почала мутніти і очі неспішно закрились. Хоть я і втратила свідомість, але орієнтуватися, що твориться навкруг мене більш-менш розуміла.

**Від лиця Пітера**

Коли я зняв браслет дівчина з полегшенням видихнула і втратила свідомість. Я встиг її підхопити.

П:~Вона занадто багато енергії витратила.. пора відпочити, Вогнику)~

Взявши на руки Уляну я появився в своєму будинку. Поставивши її на ліжко, я зрозумів, що вона легко як пір'їнка. Невже те, що вона дух вона така легка? Як її ще вітер не здув?