Я Підібрав Дивного Лицаря

Розділ 1

Все було як завжди.

Я вирішив відпустити новачків вчасно, так, як мені набридло з ними панькатися. З третім енергетичним напоєм у руці, я залишився, щоб зробити понаднормову та доробити решту незакінченої роботи. Коли я відпрацював усі потяги вже припинили їздити.

На готування їжі вже не було сил, тому я купив бенто та напій з цілодобової крамниці. Ліфту знадобиться півтори хвилини, щоб дістатися з першого поверху на мій верхній, за цю хвилину в моїй голові почали зʼявлятися усілякі безладні думки. Я був таким в біса втомленим... але знаєте, що? Завтра буде ще більше роботи. Серйозно, скільки ще залишилося днів до вихідних?
Нарешті двері ліфта відчинилися з ріжучим звуком. Виходячи з ліфту я почав копатися в сумці в пошуках ключів, повернувши ліворуч я пішов у напрямку до своєї затишної оселі. Так, все було як завжди.

За винятком білявого чоловіка, який лежав без свідомості перед моїми апартаментами.

"Га...?!", – я продовжував повторювати цей самий збентежений звук знову і знову, а блондин переді мною боляче застогнав. Я, може я натиснув не на той поверх? Звичайно, було б добре, якби я міг удати, що я справді переплутав поверхи, це було б вагомим і зручним приводом зробити вигляд, що нічого не трапилося але коли я озирнувся навколо то остаточно переконався...це все ж таки був мій поверх. Переді мною були двері з номером моєї квартири. Без сумнівів. Прямо перед цим чоловіком були двері, які вели точно в мою квартиру.

Трясця, що не так з цим блонді? Чому він мав втрачати свідомість саме тут? Я вже і так був виснажений цією клятою понаднормовою, чому доля так знущається наді мною? Серйозно не могла б вона просто дати мені спокійно відпочити? Чесно, що за дурня, я не приймаю такої долі і взагалі хто цей чоловік? Чи варто мені викликати поліцію прямо зараз? Ах, прокляття, все чого я зараз бажаю це просто поспати...!

– "Агов." – навіть, коли я намагався заговорити до нього, чоловік відповідав лише страждаючими стогонами.

– "Гей, усе добре? Не міг би ти піднятись, друже." – я потряс його за плече і зрозумів, що температура його тіла була надто гарячою. А його злегка розплющені очі віддавали гарним кольором блакиті але якщо б вони були розплющені повністю, вони б були набагато яснішими. Тепер, коли я придивився до нього пильніше він здавалося, трохи тремтів, хоча мабуть це через те, що у нього була гарячка. Оскільки сьогодні був холодний день, здавалося, що ось-ось піде сніг, а в коридорі не було ніякого отоплення, навіть мені б було прикро, якби мене залишили в такому місці, як це. Якщо я залишу його тут, з великою вірогідністю на ранок цей чоловік вже перестане дихати...
Хоча, по-перше, навіть якби я хотів залишити цього хлопця тут, я все одно не зміг би потрапити до своєї квартири. З самого початку у мене не було можливості розвести руками і сказати, "Ну, це не мої проблеми". Напевно, я міг би зробити добро і допомогти цьому бідолазі.