Розділ 11

19 6 13
                                    


Відкривши очі, перше, що я побачив, було схвильоване обличчя Іліаса. Що він в біса робив? І чому я заснув? ...Я туманно почав пригадувати минулу ніч, проводячи теплою долонею по чолу.

– "Вибач, Азусо... Ти був таким милим, що я не міг зупинитися..."

У ту мить, коли Іліас вимовив ці само-рефлекторні вибачення мені в вуха, незліченні ганебні події пригадалися моєму мозку. «Чи можуть взагалі два чоловіка почуватись добре в ліжку?» Я просто пожартував, але як тільки він почув це, він із превеликим задоволенням заліз мені в рота своїм язиком.

Почавши з поцілунку, він пестив, лизав і кусав, він дрочив мені, а потім, нарешті ми закінчили тим, що терлись один об одного... Скільки разів ми це зробили? Я чіплявся за нього, плачучи: «Я більше не можу»... потім його руки обхопили мою дупу і...

А-А-А-А-А-А-А навіть думаючи про це, я вже хочу викинутися з вікна; це так принизливо...!!! Бʼюсь об заклад, прямо посеред усього цього дійства, я втратив свій клятий глузд і сказав якесь тупе лайно...!

Я помру від сорому. Насправді, я б хотів померти просто зараз, вбийте мене, будь ласка. Підтягнувши ковдру, я закрився нею, щоб уникнути погляду цього хлопця. Не те щоб я втратив свою цноту чи щось подібне, але ті речі, які ми зробили, точно перетнули межу, яку перетинати було явно заборонено... Як я, в біса... Як я міг просто дозволити, щоб мене так занесло, як так, серйозно...!

– "А-Азусо? З тобою все гаразд, може десь болить?"

Тобі повилазить, якщо ти не будеш робити такі яскраві ремарки на кшталт: «Я не занадто сильно виснажив твоє тіло?»?! Це змушує мене відчувати себе дуже збентеженим... яку емоція я маю зараз показати...1*

– "...Все ж таки тобі огидно...?"

Поки я боровся з емоціями, крізь ковдру пролунав стислий і болючий голос Іліаса. Коли він благаючи назвав моє ім'я, у мене не було іншого вибору окрім, як визирнути з-під ковдри. Я побачив, як він стояв на колінах на підлозі, дивлячись у мій бік, наче хотів якомога швидше зловити мій погляд, з таким виразом, ніби він ось-ось заплаче.

– "Вибач... Я захопився. Якщо ти більше не хочеш мене бачити, я негайно піду..."

– "Я ніколи не казав нічого подібного!"

Я миттєво підвівся з ліжка перебиваючи його, викрикуючи палкіше, ніж я того хотів.

Мені просто було соромно та бентежно, от і все. Якби мене запитали, чи вважаю я це огидним, то я б відповів, що це зовсім не так. Що ж, якби мені запропонували поцілуватися з будь-яким іншим чоловіком, тоді мені б було огидно... Мабуть, я б не заперечував, якби це було з Іліасом, хоча й гадки не маю, чому — можливо це через те, що я став прихильником його техніки. Але в одному я був впевнений, я не ненавидів його поцілунки. Я відчував це глибоко в серці.

Я Підібрав Дивного ЛицаряWhere stories live. Discover now