Я Підібрав Дивного Лицаря

Розділ 4

Здається Іліасу дуже сподобався телевізор. Коли я сказав йому, що можна перемикати канали за допомогою пульту дистанційного керування, він швидко почав з легкістю натискати кнопки. Телевізор показував перший канал до того, як прийшов Іліас, і переглянувши всі інші канали, Іліас нарешті повернувся до каналу, який я переглядав, коли складав білизну. На екрані зʼявилося ностальгічне шоу з розмовляючими ляльками, які розігрували драму. Ех, я дивився це шоу ще дуже давно, тому воно навіює гарні спогади. Я памʼятаю, що персонаж «Ніндзя», був моїм фаворитом цілий рік. Бездіяльно спостерігаючи за Іліасом, я спостерігав за тим, як він серйозно дивився на екран із абсолютною зосередженістю.

– "Це неймовірно... в цьому світі навіть ляльки вміють говорити...!"

О ні, схоже я маю пояснити йому, що таке «фантастика»...

Після того, як я нарешті закінчив прасувати, я пішов на кухню й відчинив холодильник. Він був наповнений майже лише водою та пивом. Насправді, це диво, що я навіть мав тут яйця. Три дні тому я купив їх бо хотів додати до моєї курячої локшини швидкого приготування, але коли локшина набридла, їхнє існування вже теж не мало ніякої користі. В шафі до речі, ще залишилася одна чашка локшини. Якби їх було дві, то це була б вся їжа на вечерю, але на жаль лишилася тільки одна... гадаю нічого не поробиш. Мені просто доведеться піти за покупками. Роздумавши подальшій план дій, я одразу пішов збиратись.

– "Що відбувається? Чому ти вдягаєш пальто...?"

– "У нас немає їжі, тому я піду в крамницю. Стережи дім поки мене немає."

– "Ти хочеш піти один?"

– "Так, крамниця поруч."

– "Почекай, надворі темніє. Самому йти небезпечно."

– "Хіба зараз не шоста година? Не впевнений, що цей час може вважатися небезпечним."

– "Ні, все одно це небезпечно. Я прошу, щоб ти принаймні дозволив мені супроводжувати тебе, як охоронець."

Він схопив мене за плечі. Боже, я вже бачу тенденцію в поведінці цього хлопця. Щойно я намагаюсь в чомусь йому відмовити, він йде і робить по своєму. Я зважив всі наслідки того, наскільки він буде дратувати мене, якщо я залишу його тут, і якщо я візьму його з собою в крамницю, тому стратегічно вирішив взяти його з собою. «Гаразд», – сказав я йому знову відчиняючи дверцята шафи.