Я Підібрав Дивного Лицаря

Розділ 9

Я ненавиджу те, як сильно вібрують мобільні телефони. Коли я придбав свій власний телефон, я відразу встановив його на беззвучно, тож, коли я отримував текстові повідомлення чи електронні листи, мої відповіді завжди приходили з запізненням. Ну, всі вони всеодно не були настільки важливими. Я не мав бажання бути тією людиною, яка миттєво відповідає на робочу кореспонденцію навіть у неробочий час. Я зайнята людина, тому відповідаю лише тоді, коли маю вільний час — ставитися до цього з пріоритетом надто важко. Напевно найгірше з усього цього, це те, що в деяких програмах зʼявилася функція «прочитано», тому відправитель міг бачити, що ти вже бачив його повідомлення.

Хоча я й думав так але все одно, коли мій телефон завібрував повідомляючи про повідомлення, я хутко прибіг, щоб забрати його з зарядної підставки.

Моє останнє листування в чаті вискочило із зеленої програми на моєму екрані. В чаті було повідомлення, схоже на шифр, в якому йшлося: [оскільки назад, як це?]*1

[як зазвичай, до речі я буду вечеряти], відповів я, отримавши стікер з написом «Зрозумів!», мої щоки мимоволі розслабилися. Екран потемнів, і коли я повернувся до їжі, телефон знову завібрував. [працюйте якнайкраще], йшлось в повідомленні. Цього разу я надіслав стікер.

Як ви, напевно вже здогадалися, людиною, з якою я листувався, був Іліас, який чекав мене вдома. У минулому трапився випадок, коли мені довелося працювати понаднормово до десятої вечора. Іліас вже майже плакав, чекаючи на мене перед воротами вокзалу, і коли я вже схвильовано думав, що з ним щось трапилось, Іліас  ридаючи обійняв мене стиснувши з усього духу, не звертаючи уваги на те, що ми були посеред вулиці у всіх, як на долоні. Це що закохана ґей-пара, яка переживає кризу в стосунках? Таке питання проносилося в думках оточуючих, які не соромилися пронизувати нас поглядами. Пережите лишилося гірким спогадом.

Одразу після цього я купив Іліасу його особистий смартфон і навчив його користуватися ним. Він вже був знайомий з схожим завдяки своєму чарівному комунікаційному пристрою, тому швидко опанував свій телефон і почав використовувати його, щоб надсилати мені повідомлення, поки я був на роботі.

Іліас трохи навчився говорити японською, але щодо письма... гаразд, у нього ще є над чим працювати. «Не страшно! Є ж ще й інші літери, крім хірагани! Кандзі наприклад!», думав я із сльозами на очах вчора, коли вчив його письма для дітей другого класу.