Я Підібрав Дивного Лицаря

Розділ 14

Коли сонце визирало наприкінці сезону дощів, дні природно ставали гарячішими. В той час, коли Іліас уперше сказав мені, що на його батьківщині не існує такого поняття як «чотири пори року» і що там завжди холодно цілий рік, я певною мірою передбачав його реакцію на літо. Але цей хлопець... він справді абсолютно не переносив спеки. «Я почуваюся винним через те, що користуюся кондиціонером...» — сказав він мені, вирішивши, що він зможе врятуватися від спеки лише простим електронним вентилятором. Однак, одного дня повернувшись з роботи я знайшов бідолашного без свідомості, розмореним на дивані. В мене в той момент ледь серце не зупинилося.

Відтоді, як того дня він переніс легкий тепловий удар, я наполегливо наказував йому завжди переконуватися, що кондиціонер працює, навіть якщо всередині прохолодно, а також пити багато солоної води. «Літо в Ніппон досить сурове, чи не так...» Коли я почув цю таку рідкісну й щиру скаргу від Іліаса, я занепокоєно почав опікуватися ним занадто сильно, до такої міри, що я міг би кинути свою спеціальність та бути його матірʼю.1*

Одного дня, я закінчив роботу та прийшов додому у той самий час, як зазвичай. Іліас, який готував вечерю, привітався зі мною словами: «Ласкаво прошу додому» коли я відчинив двері. Саме тоді я помітив його похмурий вираз обличчя. Хоча він намагався його приховати, абсолютно натягнута посмішка не ввела мене в оману. Вдивляючись в лице Іліаса, я нахилив голову, ніби збираючись запитати, що сталося але вирішив не фокусувати його увагу на поганому, тому лише відповів: «Я вдома».

– "О, у нас сьогодні Хіяші чука?"2*

Я поглянув, що було на вечерю, проходячи повз Іліаса, який лише посміхнувся, перш ніж відщипнути шматочок шинки з краю різальною дощечки й запропонувати мені. Ви тільки гляньте на нього, спочатку він лаяв мене за те, що я крадькома дозволяв собі їсти приготовану ним їжу, коли проходив повз, а тепер він просто так дав мені її сам. Гріх жалітися, скуштуємо! Розтуливши губи я взяв шматочок шинки до рота та почав жувати, коли рука з шинкою почала відсуватися я послідував за нею. Тіло Іліаса здригнулося, коли я глибоко затягнув його пальці собі в рот, не дивлячись на це я не збирався зупинятись. Мій язик повільно облизав нижню частину його пальців, прослизнувши у простір між його нігтями, потім обхопивши кінчики його пальців я легенько затиснув їх між зубами.