Я Підібрав Дивного Лицаря

Розділ 8

«Цвітіння вишневих дерев поширюється Японією і вже досягло північного сходу, до цих вихідних Токіо буде повністю покрите рожевим цвітом...»

Незграбно тримаючи палички в руці, Іліас повторював слова синоптика, а я сьорбав місо суп поруч з ним. Останнім часом усі страви на столі стали японськими, тому що я згадав, що мені подобається традиційна японська кухня. Набиваючи щоки нікуджяґою*, я пояснював Іліасу про що йдеться в телевізорі: «Тільки в нашій безглуздо мирній країні є цілий прогноз про те, коли і де поширюється цвіт квітів сакури».

– "У вас навіть таке є?" — Іліас заворожено дивився на екран телевізора.

Прогноз погоди показував пряму трансляцію популярних місць для спостереження за цвітінням сакури, розквітлі вишневі дерева виглядали досить гарно. Невже вже та пора року... Чесно, коли вже так подумати, останнім часом й справді потеплішало.

На відміну від мене, який весь час тягнув палички до інших страв, Іліас повністю перестав їсти, надто захоплений витріщанням у телевізор. Цей хлопець має звичку припиняти будь-що, що він робить, коли щось дійсно цікаве спливає перед його очима. Я вже звик до цього. Здається відстань між нами потроху скорочується.

– "Ти хочеш піти?"

– "Га...?"

– "Завтра підемо дивитися на цвітіння сакури."

– "Азусо...!!"

Вся аура Іліаса була переповнена щастям. Я засміявся і зупинивши його від надмірної подяки у вигляді поклону, продовжив їсти.

Був сезон споглядання сакури і дерева були в повному розквіті, до того ж були вихідні... Я справді міг би передбачити, що там буде такий величезний натовп.

Ми зійшли з поїзда на станції Уено. Як тільки ми вийшли, ми побачили повністю розквітлі вишні в парку. «Чарівні» — це єдине слово, яким можна їх описати. Але всі сімʼї, пари, туристи, а особливо ті кляті старі дідугани, які стелили ковдри для пікніка на землю, використовуючи споглядання сакури, як привід хильнути... усі ці люди, які також прийшли, абсолютно зіпсували атмосферу. Той я з минулого року не зміг би навіть думати про те, що мені доведеться зіткнутися з таким надзвичайно людним місцем під час цього жахливого свята.

Але цей хлопець тут уперше, тому він став надзвичайно збудженим. Палаючими від захвату очима він оглядав довкола, то кидаючи погляд на сакури, то на фестивальні лавки. Поки він весело займав себе, в моїй голові виникла незвичайна думка про те, що я радий, що привів його сюди.