Розділ 4

2K 87 10
                                    

Голова не перестає гудіти від вчорашнього. Я накинула джампер і вибігла з дому. Юстер вже чекав. Передні двері Порше відкрились, і я застрибнула в машину.

— Ну?

— Я купив тобі десять батончиків.

— І все? — я зігнула брову.

— Та ну, Рені, вибач.

Я пирхнула і штовхнула його ліктем в ребро.

— Наступні два тижні ти купляєш мені щоденно по десять батончиків.

— Ох, блять.

— Я вчора обкурилась.

Він здивовано глянув на мене і зареготав.

— То я не один вчора повеселився?

— Дуже смішно.

— Ти реально? Фу, не думав про тебе так! — він із сарказмом похитав головою.

— Ти бачив вчора Кейт?

— Не питай навіть. Я був зайнятий блондинкою.

— Давай без подробиць, — я перевела погляд на дорогу. — Я от бачив руйнівну четвірку. Вони всі були там.

— Що вони там робили?

— Двоє з них якихось дівок трахали. Інші двоє десь поділись. Але вони всі там були.

— Ти раніше їх там не бачив?

— Тільки двох.

— Які вони?

— Дратівливі. Такі великі чоловіки, бля.

— Я не за це.

— Троє без маски, але один виділяється. Один з них в масці ходить. Такий крутий тіп.

В масці.

В масці, в масці, в масці.

Руйнівна четвірка відома всім у коледжі, та поки ніхто ще не бачив їх всіх разом. Дехто бачив одного з них, дехто іншого. Вони всі ходять до коледжу, але я ніколи не бачила тут покидька в масці.

"Моє кошеня."

Я стиснула п'ястуки і вдарила себе по коліні.

— Все добре? Реніль, тобі сподобались наркотики?

— Коли ти перестанеш бути ідіотом? — я дала йому стусана і посміхнулась.

— До коледжу ще 5 хв їзди. Хочеш піти пішки?

— Ану, давай перевіримо, хто з нас буде йти пішки, — я простягнула йому руку.

— Я веду машину, не можу зараз спорити.

— 1:0 в мою користь.

Породжені хтивістю/18+Where stories live. Discover now