Породжені хтивістю/18+

Розділ 7

Слова, написані на листку, досі вражали мене. Тіло терлося об тканину джинсів. Де ж я забула труси? Дорога додому була без пригод. Це дивина. До мого 18-ти-річчя залишалося небагато. Але вік нічого не змінить. Я досі не знайшла своє кохання. І взагалі. Кохання? Яке кохання, якщо я думаю про Даніра? Про покидька, звичайно, також. Можливо, про покидька я думаю більше, але мій викладач надто сексуальний, щоб виходити із моєї голови.

Ввечері Кейт все розповіла мені. Ми розмовляли приблизно три години. Про все на світі. Від початку до кінця я сиділа з роззявленим ротом, тому зараз щелепа затерпла. В голові я уявляла їх разом: Кейт Кадорна і Джеймс Нантейль. Якщо з'єднати їх в одне, то наш світ рознесе на частинки. По розмові я зрозуміла, що Кейт ще з дитинства ненавидить його. Як і він її. Але ж, боже, я закохана в троп "від ненависті до кохання". Кому, як не мені знати, що через якийсь час вони будуть трахатися до втрати пам'яті.

Якраз про трах. Я вирішила знову написати покидьку першою. І чим я тільки думаю?

Я: — Чи можна нарешті дізнатися, що тобі від мене потрібно?

Він миттєво переглянув.

Я: — Ти колись виходиш з нашої переписки?

Покидьок: — 1. Не можна.
Покидьок: — 2. Тільки тоді, коли 1 на 1 із тобою.

Я: — Чому не можна? Я маю знати.

Покидьок: — Не забивай свою голову дурницями.

Я: — Ти, можливо, не розумієш, але ти подібний на сталкера. Знаєш, хто це?

Покидьок: — Все нормально. Моя мати колись також вийшла за сталкера. Це спадкове.

Покидьок: — Готуйся.

Я: — Фу, я ніколи не одружусь із тобою.

Покидьок: — Нагадаєш мені це через два роки, добре?

Я: — Ти думаєш, що я до того часу не вб'ю тебе?

Покидьок: — Ти закохаєшся в мене.

Я: — О так, моє улюблене. Ні.

Покидьок: — В тебе є два варіанти.
Покидьок: — Перестати відгризатися, інакше я тебе трахну, або продовжувати огризатися, і в цьому випадку буде та ж сама ситуація, що й у першому. Що обереш?

Я: — Оберу заблокувати тебе "середній палець".

Покидьок: — Подивись у вікно.