Породжені хтивістю/18+

Розділ 5

— Я хвилююсь за тебе.

— Я дам собі раду, — відповіла Кейт.

— Добре, що ти розповіла мені. Тепер ти на жодні вечірки не ходиш.

— Мама?

— Що?

Кейт розреготалась.

— Гей! Я серйозно. Ти не любиш пригоди, але тепер у тебе скалка в дупі.

— Краще мати скалку в дупі, аніж бути нею.

— Я кладу слухавку, — випалила я.

Вона гучно сміялась, і я вибила. Після того, як я скинула, сама ж засміялась. Кейт була і буде моєю найближчою подругою. Те, що вона завжди поруч, коли це мені потрібно, — найкраще. Її підтримка багато чого значить для мене. Ми знайомі близько трьох років, але таке відчуття, що ми дружимо ще від часів перших кроків.

Було важко вчитись. З голови не виходили слова Даніра. Я не вважаю нашу різницю в віці великою. Проте треба зачекати. Мені ще зарано думати про майбутнє. Для мене вже є дивним те, що 26-річний чоловік, з таким тілом і з таким характером, не має дружини. Це, звісно, на краще. Але все ж.

Вібрація.

Покидьок: — Про що думаєш?

Я: — Ти перестанеш мені писати?

Покидьок: — В близькому майбутньому це неможливо.

Я: — Чомусь ти тут багато говориш. В житті так слабо?

Покидьок: — Я казав, що ми зовсім скоро зустрінемось. Здається, час настав.

Я: — "Опущений палець" "смайлик гівна".

Покидьок: — Відкрий двері балкону.

Я: — Що?

Покидьок: — Я не повторюю двічі.

Десь я це вже чула.

Я: — Розшифруй букви "ТМЗ".

Покидьок: — Трахни мене зараз?

Я: — "Ти мене задовбав"! Придурок!

Покидьок: — Я рахую до трьох і двері вилітають.

Я швидко кивнула на балкон. Звісно, його не може тут бути.

Покидьок: — Все добре, я просто застерігся.

Я зрозуміла, що двері на балкон були відчинені. І вже за мить у них стояла темна постать. Я відступила.