Розділ 18

1.9K 77 11
                                    

Нарешті я падаю на холодну постіль. Занадто багато емоцій. Мені потрібно подзвонити Кейт. Я маю все їй розказати. Вона заслуговує знати про все, що твориться в моєму житті.

Я дзвоню їй. З першого разу вона не бере слухавку, але пізніше передзвонює.

— Ти бачила годину? Якщо це не щось важливе, то я...

Я не чую її лайку, бо закриваю динаміки телефону. Вона надто гучна.

— Це важливо.

— Тоді слухаю.

І я переповідаю їй все: від того моменту, коли я вперше перестрілась із Даніром на вечірці, до сьогоднішньої сцени в бібліотеці.

— Охриніти. Та ти зовсім здуріла!

— Тихо, не кричи.

— Мені потрібно дзвонити в поліцію?

— Чому я тобі розказала це?

— Вибач, жартую. Це круто.

— Круто?

— Ну так, ти ж хотіла його.

— Але не так! До того ж, це так дивно, викладач і студентка, мені аж соромно.

— Ось тут вже сумно. Що збираєшся із цим робити?

Я розкинулась на ліжку, поставивши телефон на подушку біля своєї голови.

— Та що я можу зробити?

— Я хочу дізнатись про цю Віолетту більше.

— Давай я?

— Ти зробиш це?

— Заради тебе я стрибну в басейн з акулами.

— Зупинимось на цьому. Я люблю тебе.

— І я тебе. Завтра я все про неї дізнаюсь.

— Тоді до зустрічі?

— Добраніч, сучко.

Вона кладе слухавку першою. Я ще довго думаю про все, що сталось в бібліотеці, перш ніж заснути.

***

Ми переписуємось з Кейт на парі Даніра.

Кейті: — Я можу створити групу. Я попрошу в Кіяри номер Аніти.

Я: — Давай. Я вірю в тебе.

Чому ми переписуємось? Тому, що Данір розсадив нас. Сказав, що ми забагато говоримо, і тому нічого знати не будемо.

Але за останній місяць я дуже добре підтягнула французьку мову. І це не через нього. Просто мені подобається звучання слів і сама Франція. Колись я обов'язково відвідаю Париж.

Породжені хтивістю/18+Where stories live. Discover now