Породжені хтивістю/18+

Розділ 25

Реніль.

Данір відходить від мене і сідає на ліжко. Він виглядає неймовірно сексуальним саме зараз. Його засукані до ліктів рукава, розстібнуті два верхні ґудзики і розставлені ноги. Я схрещую руки на грудях і показую свій найсуворіший вираз обличчя.

— Віддай ключ.

— Ти не хочеш йти до них.

Я ковтаю слину, яка вже зібралась в моєму роті. Ця кімната має його запах. Я готова померти, якщо мені скажуть, що на небі на мене чекає цей же аромат. Цей чоловік ідеально поєднується із лісом та корицею. Мені важко зараз признатись, але я хочу його. Мені приємна компанія друзів. Мені весело і комфортно з ними. Але я справді хочу бути зараз із Даніром.

— Підійди до мене.

— Мені зручно тут, — я показую пальцем на підлогу під собою.

— Ні, тобі зручно піді мною, — він показує пальцем на себе.

По тупій звичці я кусаю губу і цим видаю свою схвильованість. Кутики його губ підіймаються. Він розуміє. Він знає, що я обожнюю його. За це я можу ненавидіти його, але натомість роблю крок вперед. Він простягує мені руку, і я дивлюсь на неї.

— Mon chaton, дай мені свою руку.

Я ставлю свою спітнілу долоню в його, і він цілує її, дивлячись на мене. Моє серце стискається в грудях. Якого біса!!!

— Реніль, перед тим, як нарешті трахнути тебе.

Я пробую відсмикнути руку, але він стискає її і прикладає до свого тіла, затримуючи її на прекрасних м'язах.

— Ти вмієш слухати і не створювати зайвих проблем?

— Дай подумати. Ні?

Він дивиться на мене так, ніби я єдина жінка у світі. Це дивно. Мені дивно, що він так дивиться. Я завжди думала, що тільки я так дивлюсь на нього.

— Але тебе може вислухати Віолетта.

Він піднімається з ліжка, і я відходжу на крок. Данір тримає мою руку, тому я не можу відійти від нього далі. Він стає на коліна, не розриваючи зорового контакту. Знайома поза. Це перший чоловік, який взагалі коли-небудь ставав переді мною на коліна. І я дякую, що це саме Данір.

— Ти говориш про Віолетту, але мої всі почуття — твої. Ти мала б це знати. Ти маєш відчувати це. Я віддав своє серце тобі ще тоді, коли побачив твої червоні губки і темні розпахнуті очі в будинку Евансів. Я давно не був вдячний Джеймсу за його довбані ідеї з вечірками, як тоді. Не говорячи про мій член. Його я віддав тобі ще тоді, коли ти мала такий до біса непокірний вигляд при нашій першій зустрічі. Я ніколи не казав ці слова. Я ніколи не відчував потреби в них. Але зараз відчуваю. Я відчуваю, що готовий чекати на тебе скільки завгодно. Ти й сама знаєш, що ти моя. Я просто кажу, що ти можеш в будь-який момент взяти перерву від нас. Головне те, що ти повернешся.